– Мене це починає втомлювати, – сказав Валентин. – Якщо ти хочеш почути правду, Клариссо, ось правда. Ти чула розповіді про Повстання, і тому думаєш, що я розбійник. Правильно?

Клері нічого не сказала. Вона дивилася на Джейса, якого, здавалося, зараз знудить. Валентин невблаганно продовжував.

– Насправді все не так складно. Історія, яку тобі розповіли, була лише частково правдивою. Брехня, змішана з невеликими частинками правди, як ти сказала. Річ у тому, що Майкл не міг бути батьком Джейса. Під час Повстання Вейленд був убитий. Я привласнив його ім’я та житло, коли втікав із сином з Міста Скла. Це було досить просто. Вейленд не мав ніяких родичів, а його близькі друзі, Лайтвуди, були у вигнанні. За участь у Повстанні він потрапив у немилість, тож я жив заплямованим життям, досить тихо, наодинці з Джейсом у маєтку Вейлендів. Я читав книжки. Я ростив мого сина. І вичікував слушного часу.

Він задумливо обвів пальцем філігранний обідок келиха. Клері помітила, що він був шульгою, як і Джейс.

– Десять років по тому я отримав листа. Автор вказав, що знає моє справжнє ім’я, і, якщо я не готовий дещо зробити, то я розкрию його. Я не знав, від кого цей лист, та це не мало значення. Я не був готовий дати аноніму те, що він хотів. Крім того, я знав, що моя безпека була під загрозою, і це триватиме, допоки автор листа не дізнається, що я помер чи поза його досяжністю. Я вдруге розіграв свою смерть за допомогою Блеквелла та Пенґборна, і задля безпеки Джейса переконався, що мого сина відправлять сюди, під захист Лайтвудів.

– Таким чином ви змусили Джейса повірити у вашу загибель? Ви просто дозволяли йому так думати всі ці роки? Це підло!

– Не треба, – знову сказав Джейс. Він закрив обличчя руками й говорив приглушеним голосом. – Клері, не треба.

Джейс не бачив, що Валентин подивився на нього з посмішкою.

– Так, Джонатан думав, що я помер. Він мусив думати, що був сином Майкла Вейленда, інакше Лайтвуди б так не захищали його. Вони завинили Майклу, а не мені. Саме через Майкла вони любили Джейса, а не через мене.

– Може, вони просто любили його, – сказала Клері.

– Яке зворушливе пояснення, – сказав Валентин, – але навряд чи правдиве. Ти не знаєш Лайтвудів так, як знав їх я. – Здавалося, він не побачив, як Джейс здригнувся, або просто проігнорував це. – Зрештою, це вже не має значення, – додав Валентин. – Лайтвуди мали захищати Джейса, а не замінити йому сім’ю. Як бачиш, у нього є сім’я, є батько.

Щось зашуміло у Джейсовому горлі, він забрав руки від обличчя.

– А моя мати…

– Втекла після повстання, – сказав Валентин. – Я попав у немилість. Конклав міг полювати на мене, якби було відомо, що я живий. Вона не хотіла, щоб її пов’язували зі мною, і накивала п’ятами.