– Я повідомлю вам, – відповіла Клері, – якщо це станеться.

– Дуже добре.

Валентин відкинувся у кріслі, заклавши руки за голову. Сорочка трохи оголила його груди, вкриті рубцями. Такими ж рубцями, як і в його сина, в усіх нефілімів. Як колись сказав Годж, життя наповнене шрамами та вбивствами.

– Клері, – сказав він знову, ніби смакуючи звук її імені. – Скорочено від Кларисса? Не таке ім’я я би вибрав.

Його губи невдоволено скривилися. «Він знає, що я його дочка, – подумала Клері. – Якось він це знає. Але він не каже цього. Чому він про це мовчить?»

«Через Джейса», – зрозуміла дівчина. Джейс подумав би… Вона навіть не могла собі уявити, що б він подумав. Валентин бачив, як вони обіймалися, коли увійшов. Він мав би знати, що володіє руйнівною інформацією. Десь за цими бездонними чорними очима його гострий розум швидко працював, намагаючись вирішити, як краще використати те, що йому відомо.

Вона знову кинула благальний погляд на Джейса, але він дивився на келих біля його лівої руки, до половини наповнений пурпурно-червоною рідиною. Його груди швидко піднімалися й опадали, коли він дихав. Джейс був більше засмучений, ніж показував.

– Мене не хвилює, що ви обрали б, – сказала Клері.

– Не сумніваюся в цьому, – відповів Валентин, нахилившись уперед.

– Ви не батько Джейса, – сказала вона. – Ви намагаєтеся обдурити нас. Батько Джейса – Майкл Вейленд. Лайтвуди знають це, усі це знають.

– Лайтвудів ввели в оману, – сказав Валентин. – Вони справді вірили, тобто вірять, що Джейс – син їхнього друга Майкла. Як і Конклав. Навіть Безмовні Брати не знають, хто він насправді. Хоча скоро дізнаються.

– А перстень Вейленда…

– Перстень, – сказав Валентин, дивлячись на Джейсову руку, на якій, мов зміїна луска, виблискувала каблучка. – Бачу, останніми днями ти знову почав носити його, Джонатане. Кумедно, як літера «М» нагадує перевернуту «W»? Звичайно, якщо б ти потрудилась подумати про це, то зрозуміла б, що трохи дивно, що символом родини Вейлендів стала летюча зірка. Але немає нічого дивного, якщо це – символ роду Морґенштернів[26].

Клері втупилася в нього.

– Я поняття не маю, про що ви.

– Я забув, яка, на жаль, слабка освіта приземлених, – сказав Валентин. – Морґенштерн означає «ранкова зірка». Як у «Як спав ти з небес, о сину зірниці досвітньої, ясная зоре, ти розбився об землю, погромнику людів!»[27]