— Бо на Тебе покладаюся!

Слова Любові.

Але їх не було так багато. І вони наближалися до мене.

Блискавка пробиває Порожнечу. Обгоріле Ніщо. Темінь, яка повільно заповнює Порожнечу.

Я посилала на них блискавку за блискавкою. Але вони мчали до мене.

Я збагнула, чому не можу зупинити їх, лише тоді, коли побачила на шестикрилій звірюці Дияволку.

Її люті не було меж.

Саме злість творила нових почвар натомість забитих мною.

І я з цим нічого не могла вдіяти.

Навіть якщо я побіжу, то вони наздоженуть мене. Я спалю їх, скільки зможу, але вони розірвуть моє тіло. Вони поспішатимуть з’їсти бодай щось, допоки чорна блискавиця Дияволки не віджене їх від того, що від мене залишиться.

Адже найпочесніший трофей — це мертвий янгол.

Отак узяти та й убити янгола. Знічев’я. Натрапивши на Крихітку, яка вбила тварюк, покликаних захищати її.

Я залишусь, але кінець буде той самий.

Мертвий янгол.

Прибитий до колони в самому центрі Великого Пекла. Як доказ нового Зла, як доказ того, що Зло теж може воювати.

За мить усе скінчиться.

Ось останній патрон. Лава оточує мене. Довкіл — самі тварюки. Тепер навіть не втечеш.

Кожний диявол готує свою армію до тієї миті, коли виходитиме з пекла. Одна й та сама історія, лише багатьма мовами. Та Велика Битва наприкінці.