І голосний поклик сурми. Повторений безліччю сурм.

І вершники на багатолапих чудовиськах.

Вишикуватися та зустріти їх.

— Грох-ох-ох-ох-ох! — гуркіт від удару пролунав на все бойовище.

Кришаться щити, ламаються бунчуки, падають загиблі.

— А-а-а-а!!! — розмахує булавою войовник.

Він залишився, щоб померти.

Варто лишень зостатися.

Варто лишень промовити:

— Я не маю права визначати, хто я. Але я не можу жити у Злі. Боже мій, віднині я твій, і тобі вирішувати, що діяти зі мною.

У ту єдину мить, коли ніхто нічого не вирішує.

Він може лише дивитися.

Коли ти зважився, і твоє тіло огорнула криця, а руки стискають меч.

Чи ти був настільки світлий, щоб твоє власне Світло захистило тебе?

Крихітка в блискучому панцирі. Її розколотий шолом. Її удар по тварюці, котра стала мертвою.

Грішник:

— Авжеж, я багатьох убив…