Схилений Mar-Чорнокнижник. Навчений лише для того, щоб сьогодні бути тут.

Один удар важкого хреста. Один удар Пса — і нема ні Чорнокнижника, ні покликаних ним чудовиськ.

Велетні, що вергають потоки вогню. Обпікають вогнем.

Що всередині? Чи доста Світла, щоб вогонь не зачепив тебе? І щоб твій меч розітнув велетня?

Чорнолиці грішники, що вважать Пекло за свою оселю.

Загони проклятих, що самі прокляли себе своєю люттю та злом.

Як їх багато…

І вершник Вовк. І його білі крила. Та білі крила янголів, котрі з ним прийшли, над атакою у відповідь хрестоносців. Вони ходили в похід проти зла і не повернулися.

Ті, що спали у своїх печерах та були занесені аравійськими пісками. Їх розбудив Вовк лише тоді, коли настав час вирушати на Останню Велику Битву.

І тих, на лютих конях, споряджених у потьмянілі обладунки, із пощербленими об ворожі шоломи та кіраси мечами, вів Вовк. Та ще двадцять янголів, котрі з ним прийшли.

Пустельники й священики. Збирачі та оборонці великих таємниць. Вони впродовж багатьох років готувалися до цієї єдиної Битви.

Вони ще не встигли забути того, ким були, діти, які прийшли сюди такими, як були ще до свого народження, а до цього — померти.

Як по цей бік, так само і по той.

І Той, Що Нерухомо Сидить На Троні. І Світло, що осяює обличчя своїх загиблих дітей.

— Ш-ш-ш-ш-щаааа! — три роззявлені, мов безодня, зміїні пащі.

Вони вергають нових воїнів Зла.

Добрий янгол цілує чоло прохромленого списом воїна: