— Ви дійсно можете це припинити?

— Ви поцілували свою дружину на прощання?

— Так, — відповів Клінт. — Лише хвилину тому. У нас виходило й краще, але я старався. Вона теж. — Він зробив вдих. — Сам не знаю, чому я вам все це розповідаю.

— Тому що ви мені вірите. І насправді я знаю, що ви її поцілували. Я дивилася. Я жах яка підглядачка. Я чманію від романтичних історій. Я також рада, що ви все владнали цієї ночі, виклали карти на стіл. Насправді шлюби руйнує те, що залишається непромовленим.

— Дякую вам, докторе Філ. Дайте відповідь на моє запитання. Ви можете це припинити?

— Так. Але ось така умова. Вбережіть мене живою до, ага, до сходу сонця наступного вівторка. Чи, може, на день-два довше. Напевне не можу сказати. Утім, мусить бути схід сонця.

— Що трапиться, якщо я — якщо ми — це зробимо?

— Можливо, я зможу все владнати. За умови, якщо вони погодяться.

— Якщо хто погодяться?

— Ті жінки, дурненький. Жінки з Дулінга. Але якщо помру, жодної угоди не буде додержано. Не може бути або так, або інакше. Мусить бути разом.

— Я не розумію, про що ви говорите!

— Зрозумієте. Згодом. Можливо, я побачу вас уранці. І, до речі, вона має рацію. Ви ніколи не обговорювали той басейн із нею. Хоча показували деякі фото. Здогадуюсь, ви думали, що цього достатньо.

– Євко…

— Я рада, що ви її поцілували. Я дуже рада. Вона мені подобається.

Євка припинила зв’язок і акуратно поклала Гіксів телефон на маленьку поличку, призначену для її особистих речей — яких не мала жодних. Потім вона лягла на ліжко, перевернулась на бік і невдовзі заснула.

9

9

Лайла мала безсумнівний намір їхати прямо в шерифську управу, але коли вона здала задом із заїзду і вивернула на вулицю, її фари висвітили на іншому боці білу фігуру в садовому кріслі. Стара місіс Ренсом. Навряд чи Лайла могла ганити Джареда за те, що залишив її тут. Він змушений був думати про дівчинку, ту, яка зараз лежить на верхньому поверсі у гостьовій спальні. Голлі? Поллі? Ні, Моллі. Спадала мжичка.

Вона завернула на заїзд місіс Ренсом, потім пішла до заду машини і порилась на задньому сидінні, шукаючи свій бейсбольний картуз «Дулінгських гончаків», бо мжичка перетворилася на стійкий дрібний дощ. Може, погасить пожежі, і то вже добре. Лайла перевірила передні двері місіс Ренсом. Вони були незамкнені. Вона пішла до садового крісла і підняла на руки жінку в коконі. Готова була прийняти вагу, але місіс Ренсом важила не більше дев’яноста фунтів. Лайла більше вижимала в спортзалі. А який у цьому сенс? Навіщо вона взагалі це робить?