Раз чи два Бланш згадувала про роман, для обговорення якого вони зібрались того останнього вечора перед тим, як усе перевернулося: історію дівчини, чия брехня змінила багато життів. Бланш часто думала про каяття, що тяжким ярмом позначилося на житті тієї дівчини. Бланш не вважала, що сама вона заборгувала бодай якесь таке каяття. Вона порядна особа, завжди була порядною особою, трудящою людиною і добрим другом. Вона завжди була доброю до утримуваних у в’язниці. Дитсадок — не спокута. Це порядність. Це ж природно, очевидно і необхідно. Якщо з настільної гри загубилися якісь деталі, інколи — ба, навіть часто — є можливість зробити нові.

Бланш познайомилася з Біллі, коли він з’явився в дверях дитсадка, де ще тривав завершальний ремонт, з пачкою п’ятдесятидоларових банкнот.

— Що це ще таке? — запитала вона.

— Мій внесок, — сказав він.

Тільки вийшло не так. Самих грошей не було достатньо. Якщо він хотів зробити внесок, то мусив відробляти свій внесок.

— Діти так багато серуть, — зауважив Віллі одного вечора Бланш, коли вони вже певний час зустрічались.

Вона стояла біля свого «Пріуса», чекаючи доки він затягне два туго набитих прозорих мішки закаляних памперсів у кузов свого пікапа. Їх виперуть у пральні «Маля» в Мейлоку. Бланш не збиралась заповнювати звалище використаними памперсами. Віллі схуд і купив собі нові шлейки. Бланш і раніше думала, що він милий, але тепер, з акуратно підстриженою бородою (і тими його страшними бровами), він став абсолютним красенем.

— Якщо ти помреш на мені, — сказала Бланш, — ми придумаємо тобі веселий некролог: «Віллі Берк помер, коли робив улюблену справу. Тягнув через парковку захезані підгузки».

Вона послала йому повітряний поцілунок.

3

3

Джаред Норкросс працював волонтером у дитсадку Тіффані Джонс влітку і почасти потім, вже навчаючись у випускному класі старшої школи. Йому подобалося допомагати.

Діти були немовби трохи недоумкуватими — вони будували замки з грязі і лизали стіни, і качалися в калюжах; це траплялося лише коли вони почувалися щасливими — але його, як і багатьох до нього, безмежно причаровувало те, як легко хлопчики й дівчатка граються разом. То що ж змінюється потім? Чому вони раптом розпадаються на значною мірою окремішні ігрові групи, майже відразу по тому, як починається організоване навчання? Річ у хімічних процесах? Генетиці? Джаред із цим не погоджувався. Люди складніші: вони мають кореневі системи, і їхні кореневі системи мають свої кореневі системи. Йому невиразно уявлялося, що в коледжі він може зацікавитися вивченням дитячої поведінки і, зрештою, стати психіатром, як його батько.