— Гадаю, вже час іти, — сказала Мікейла. — Поки ми ще можемо.

Вона взяла за руку матір і потягнула її в Дерево.

6

6

На лічені хвилини Лайла залишилася єдиною жінкою в Нашому Місці. Втім, вона не замислювалася про цю дивину. Вона вирішила бути практичною, просто з цього моменту. Лайла зосередилася на землі, на лопаті, на засипанні могили. Тільки коли роботу було закінчено, вона увійшла в темряву Дерева і пройшла наскрізь. Пішла, не озирнувшись назад. Зробивши це, відчувала Лайла, вона розбила б своє крихке серце.

Частина третя На ранок

Частина третя

На ранок

Бо не вмерло дівча, але спить.

1

1

Протягом кількох тижнів після того, як попрокидалися жінки, світ здавався дещо схожим на гнітючу, придбану на розпродажі настільну гру: не вистачало деталей, не конче важливих деталей, але таких, які хотілося б мати. Принаймні відчувалося, що певні картки, які допомогли б тобі виграти, просто відсутні.

Журба була присутня всюди, неначе якесь каліцтво. І що було робити тим, хто втратив дружину, чи дочку, чи чоловіка? Хто не був схожим на Террі Кумса — а деякі були — ті змирилися із втратами і продовжували грати далі в цю гру.

Падж Мароне, бармен і хазяїн «Рипливого Колеса», втратив частину себе і навчився з цим жити. Великий палець у нього на правій руці тепер закінчувався під кісточкою. Забрало трохи часу позбутися звички тягнутися до пивних кранів цією рукою, але він з цим упорався. Потім Падж отримав пропозицію на свою будівлю від одного парубка, який хотів відкрити френчайз «Ті-Джі-Ай Фрайдіз»[377]. Падж сказав собі, що все одно його «Колесо» так і не оклигало після Аврори, а постійна зарплата — непогана річ.

За деякими людьми — Дон Пітерз, як приклад, — взагалі не сумували. Про них майже геть-чисто забули, неначе вони взагалі ніколи не існували. Руїну садиби Пітерзів було продано з аукціону.

Небагате майно Джонні Лі Кронського упакували в мішки і вивезли зі сміттям, але його похмура квартира досі ніким не зайнята.

Полишаючи того, останнього дня Аврори дім Фріца Меша-ума, Ван покинула двері прочиненими, і після того, як він пролежав мертвим ще день чи два, до хати залізли індикові грифи[378] і частувалися безплатною гостиною. Менші птахи залітали, щоби для вистилання гнізд поживитися кошлатим рудим волоссям з Фріцевої бороди. Врешті-решт труп витяг надвір якийсь підприємливий ведмідь. З часом скелет Фріца дочиста відполірували комахи, а сонце його ідеально вибілило. Природа його спожила і, як для неї властиво, створила дещо гарне: кістяну скульптуру.