— Не знаю, що трапляється, коли у ніч шістнадцятиліття зникає місяць. Як не помиляюся — то це вперше, та скоріше за все, без місяця немає й обрання.

Я мала би зрадіти, зітхнути полегшено чи заплутатись, але натомість відчула біль.

— То що, усе скінчилось?

— Хтозна, — простягнула вона руку і допомогла мені підвестися. Тепло і сила її долоні повернули мене в реальність, і ми обидві зрозуміли, що я збираюся робити. Сто років тому тут, у Ґрінбраєрі, Айві так само подивилася на Женев’єву і здогадалася теж.

Коли ми розгорнули стару потріскану книгу, я одразу зрозуміла, яку сторінку маю шукати. Начебто знала заздалегідь.

— Ти розумієш, що це протиприродно і матиме свої наслідки?

— Так.

— І що немає жодних гарантій — минулого разу все пішло шкереберть. Але ось що я тобі скажу: моя двоюрідна прабабця Айві зараз із пращурами, і вони зроблять усе можливе, щоб нам допомогти.

— Аммо, будь ласка. Я не маю вибору.

Вона подивилася мені у вічі й нарешті кивнула.