Аура Аматерасу сповнилася напруги, хоч директорка досі замітала косами землю в шанобливому поклоні, котрий мав тішити самолюбство гостей.

— Великі й милостиві Хранителі знають, як важливо для нас оберігати кожного студента…

— Що ти хочеш зробити, Аматерасу, перша Зірко Академії? — шепнув один з новоприбулих. — Думаєш викупити своє життя цими облудними словами?

— Ні, о велике Древо Десяти, — Аматерасу почала розгинатися з поклону, і маска покори спадала з її красивого лиця. — Та наші зірки варті майбутнього. Ніхто з присутніх тут не знав, що грішник — Діоніс. Ніхто не знав, що він ховається в наших стінах і в чому полягає його гріх. Ніхто, крім мене. Тому я згодна прийняти покару за те, що сховала його і приховала це від інших.

Стовпи мовчали кілька секунд, і за цей час Рен відчула себе скам’янілою під їхніми поглядами.

— Ми милостиві, — почала Сансара. — Тож подаруємо вам порятунок за чесне зізнання. Якщо видасте нам Амона Діоніса на заході сонця, тоді Великі Стовпи подарують життя кожному десятому студентові та всім кандидатам у Тріаду, які необхідні для виживання Академії. Це великий дар, директорко. Якщо ж ви вирішите знехтувати нашою милістю і переховуватимете грішника, тоді ніхто не виживе в Академії цієї ночі. Задля того, щоб відмежувати студентів від вашого згубного впливу та дати їм прийняти правильне рішення, жоден викладач не повинен брати участі в передачі Діоніса цього вечора. Про це подбає моя сила. І знайте: я чую грішника тут, тож якщо він спробує втекти — почую це теж.

— Дякуємо за вашу доброту, — відповіла Аматерасу з бездоганною ввічливістю. — Смиренно просимо дати час, щоб відшукати грішника й передати його для справедливого суду.

— Хай буде так. Час пішов, — прогримів голос того, кого директорка назвала Градом Богів.

Стовпи зникли, проте аура їхньої сили впала згори і, мов ударна хвиля, розтеклася в обважнілому повітрі.

* * *

Колесо Долі Сансара Іґґдрасіль. Град Богів Асґард Тіамат. Древо Десяти Олімпус Сефірот. Гора Вічності Вальгалла Меру. Імена, знайомі з підручників та лекцій, тепер гуготіли в голові неперервним потоком.

Час до заходу сонця тікав стрімко. По тому, як Стовпи виголосили свій вирок і зникли, студенти спершу зберігали глибоку мовчанку й не ворушились, а тоді всі одночасно вибухнули схвильованими розмовами. Аматерасу наказала нікому не покидати будівлю головного корпусу, а викладачів зібрала в себе.

— Думаю, нам є про що поговорити з Діонісом, — сказав Ньєрд, коли вони опинилися в коридорах Академії, переповнених студентами.

— На голову не налазить: Ама змусила всіх забути про це! Минулий прихід Сансари був через Діоніса!.. Вона щось вигадала і його не віддасть, — спохмурніла Нікта. — Не віддасть же!