— Що ж, дуже дякую за це, — розлючено сказав він. — Вам не потрібно було лякати мене до смерті тільки для того, щоб сказати, що немає чого боятися.

— О, ти таки маєш причину боятися. Чи принаймні бути обережним, як сказав вовк. Червоні сестри — або й інші — можуть вбити тебе, перш ніж виявлять, що в тобі нема чого вгамовувати.

— Світло! Спопели мене! — спохмурнів він. — Ви намагаєтеся водити мене за носа, Морейн, — але я не теля, у мене немає дзвіночка в носі. Червона Аджа чи хтось інший не думав би про моє гамування, якби у тому, що мені снилося, не було б нічого реального. Чи означає це, що Відступники звільнилися?

— Я говорила тобі раніше, що це можливо. Деякі з них. Твої... сни я не можу пояснити. Сновидці писали про вовків, але цього я не очікувала.

— Що ж, гадаю, все було справжнім. Гадаю, я спостерігав за тим, що відбувається насправді — і чого я не мав би побачити. — Насправді це ви повинні були побачити. — Щонайменше, Ленфір звільнилася. Що ви збираєтеся робити?

— Я збираюся в Ілліан. А тоді в Tip, — і сподіваюся опинитись там раніше від Ранда. Ми змушені були покинути Ремен надто швидко, тож Лан не встиг дізнатися, чи перетнув він річку, чи рушив вниз. Утім, ми повинні дізнатися це ще до прибуття в Ілліан. Ми знайдемо знак, якщо він обрав цей шлях.

Вона опустила очі в книжку, — так, наче хотіла продовжити читання. ' — Оце й усе, що ви збираєтеся робити? Знаючи, що Ленфір звільнилася, і хтозна скільки ще інших?

— Не питай мене, — мовила вона холодно. — Ти не знаєш, як ставити питання, і не зрозумів би половини моїх відповідей. Тож я не відповідатиму.

Він переступив з ноги на ногу під її поглядом, поки не зрозумів, що вона більше нічого не скаже. Сорочка на грудях болісно торкалася опіку. Він не завдавав йому сильного болю — не так, як удар блискавки, зовсім ні! — але те, як він його отримав, було іншою справою.

— Гм... Ви не вилікуєте мене?

— То ти вже не переймаєшся тим, що щодо тебе застосують Єдину Силу, Перрине? Ні, я не зцілюватиму це. Рана невелика, і вона нагадуватиме тобі про обачність. — Він зрозумів, що вона мала на увазі обачність у розмові з нею, — так само, як і обачність у його снах та бажанні поділитися ними з кимось. — Тож це все, Перрине?..

Він рушив до дверей, а тоді зупинився.

— І ще одне. Якби ви знали жінку на ім’я Зарін, що б, на вашу думку, це ім’я говорило про неї?

— Чому, заради Світла, ти питаєш про це?

— Дівчина, — ніяково сказав він. — Молода жінка. Я зустрів її минулої ночі. Вона одна з пасажирок.

Він дозволить їй самій дізнатися, що Зарін відомо, що вона — Айз Седяй. І що дівчина, схоже, думає, що вони приведуть її до Рогу Валіра. Він не приховуватиме щось важливе, — але якщо Морейн може бути потайною, то і він може.