Лан глянув на неї і спохмурнів.

— У Tip, майстрине Марі? — засміялася Ньєда. — Що ж, до Тіра — жодного. Рада дев’яти заборонила всі кораблі до Тіра от уже місяць як і всі кораблі з Тіра сюди, — хоча, гадаю, Морському народу байдуже до цих наказів. Але зараз в гавані немає їхніх кораблів. Це дивно. Я маю на увазі наказ Ради дев’яти і мовчання короля щодо цього, адже він завжди підвищує голос, коли вони роблять хоч крок без його відома. Хоча, можливо, справа не в цьому. Всі говорять про війну з Тіром, хоча човнярі й візники, що постачають провізію армії, кажуть, що всі солдати дивляться на північ, в сторону М’юранді.

— Стежки Тіні заплутані, — сказала Морейн напружено. — Ми робитимемо, що повинні. Кімнати, Ньєдо. А тоді ми поїмо ту страву.

Перринова кімната була зручнішою, ніж він очікував, побачивши інші кімнати «Борсука». Ліжко було широким, а матрац — м’яким. Двері були зроблені з нахилених рейок, а коли він прочинив вікно, вітерець залетів до кімнати і наповнив її запахом гавані. І ще чимось канальним, — але принаймні стало прохолодніше. Він повісив свій каптан на гачок, поруч із сагайдаком і сокирою, а лук припер у кутку. Все інше він залишив у саквах і попоні. Вночі, мабуть, не вийде відпочити.

Голос Морейн видавався трохи наляканим, — але це ніщо порівняно з тим, коли вона сказала, що їй потрібно буде дещо зробити вночі. Тоді він на мить відчув запах страху, — немов від жінки, яка збиралася засунути руку в гніздо шершнів і роздушити їх голими руками. Що, заради Світла, вона збирається зробити ? Якщо Морейн налякана, у мене мали б жижки труситися.

Але так не було. Він не був нажаханий, чи навіть зляканий. Він відчував... збудження. Готовність до чогось, прагнення того, що мало статися. Він впізнав ці відчуття. Це те, що відчуває вовк перед боєм. Згоріти мені, краще б я боявся!

Коли юнак спустився вниз, там уже був Лоял. Ньєда приготувала для них великий стіл, поруч з яким стояли стільці з драбинчастими спинками замість лав. Вона навіть знайшла велике крісло, що підійшло для Лояла. В іншому кінці кімнати дівчина співала пісню про багатого торговця, що якимось дивовижним чином втратив упряжку коней і чомусь вирішив тягти свою карету сам. Чоловіки довкола неї реготали. Визирнувши у вікно, Перрин побачив, що надворі уже темно; темрява прийшла швидше, ніж він очікував; у повітрі пахло наближенням дощу.

— Ця корчма має кімнату для оґіра, — сказав Лоял, коли Перрин сів. — Певно, кожна корчма в Ілліані має таку в надії на клієнта-оґіра, коли приїжджають каменярі. Ньєда переконана, що завдяки цьому їй поталанить, —• від того, що оґір під її дахом. Не думаю, що їх багато. Каменярі завжди намагаються бути разом, коли виходять працювати у зовнішньому світі. Люди надто неспокійні, і старійшини завжди бояться, що хтось спалахне й покладе довге руків’я на свою сокиру.