— Міст Квітів, — виголосив Лан, коли вони переїхали ще один низький міст. Він глибоко вдихнув. — А тепер ми в Парфумерному кварталі. Іллі-анці — поетичний народ.

Зарін позаду Перрина тамувала сміх.

Так, наче йому набрид повільний темп ілліанців, Охоронець швидко повів їх вулицями до двоповерхової корчми, збудованої з грубого, із зеленими прожилками, каменю, та з дахом із блідо-зеленої черепиці. Уже наближався вечір; світло м’якшало, тому що сонце сідало. Це трохи послабило спеку, — але не сильно. Хлопчаки, що сиділи на сходах перед корчмою, скочили, аби забрати їхніх коней. Темноволосий хлопчак років десяти запитав у Лояла, чи він не оґір, і, коли Лоял відповів ствердно, — вдоволено кивнув і сказав: «Я так і знав». Він відвів великого коня Лояла, підкидаючи мідяк, що дав йому велетень.

Перрин похмуро подивився на вивіску, перш ніж рушити за іншими.

Борсук у білу смужку танцював на задніх лапках з чоловіком, що ніс щось схоже на срібну лопату. Він прочитав: «Догодити борсуку». Мабуть, це якась історія, про яку я ніколи не чув.

У загальній залі на підлозі валялася тирса, а повітря заповнював тютюновий дим. Також пахло вином, рибою, що готувалася на кухні, і сильними квітковими парфумами. Грубо витесані голі балки високої стелі потемніли від старості. Цього раннього вечора не більше чверті табуретів і лав були заповнені чоловіками, вбраними у прості робочі каптани і жилетки; були тут і босоногі матроси. Усі вони сиділи якомога ближче один до одного довкола одного столу, де вродлива темноока дівчина, від якої й линув той запах парфумів, співала під бряжчання дванадцятиструнного біттерна й танцювала на столі, вимахуючи складками своєї спідниці. У її вільної білої блузи був дуже низький викот. Перрин впізнав мелодію «Кохана, що танцює», однак слова відрізнялися від тих, які він знав.

Дівчина з Лу/арда приїхала до міста, щоб глянути, що там. Пускала бісики та усміхалась усім, усім.

Вловила хлопака чи навіть трьох, чи й трьох

Тонкою ніжкою та шкірою блідою.

Вловила ще й капітана корабля притім, притім

З легким зітханням та веселим сміхом.

Її життя було їй милим, милим.

І

Вона перейшла до іншої строфи, і коли Перрин зрозумів, про що вона співає, його обличчя спаленіло. Він думав, що ніщо не зможе його здивувати після танців дівчат-бляхарок, але там були лише натяки. Ця ж дівчина співала відверто.

Зарін кивала в ритм музиці й усміхалася. Її усмішка стала ширшою, коли вона подивилася на нього.

— Що таке, фермере? Ніколи не бачила чоловіка твого віку, що ще був би здатен червоніти.

Він сердито подивився на неї й вчасно зупинив себе, тільки би не сказати чогось, що все одно було б недолугим. Ця клята дівчина змушує мене смикатися ще до того, як я встигаю подумати. Світло, можу закластися: вона гадає, що я ніколи в житті навіть не цілував дівчат! Він намагався більше не чути, що співає дівчина. Якщо він не припинить червоніти, Зарін, безсумнівно, збентежить його ще більше.