Він згадав ту недільну вечерю, коли батько за столом побив матір палицею... як усі вони жахнулися. Тепер Джек зумів збагнути необхідність цього, зумів збагнути, що батько лише прикидався п’яним, а його розум увесь час залишався жвавим і гострим, підстерігаючи найменшу ознаку неповаги.

Джек підповз до крекерів і знову взявся до їжі, сівши біля дверей, які так віроломно замкнула Венді. Він задумався, що ж саме помітив батько і як підловив матір своїм удаванням. Може, вона потихеньку знущалася з нього? Показувала язика? Робила непристойні жести? Або просто гордовито й образливо дивилася на нього, переконана, що він занадто отупів від випитого, щоб помітити це? Що б вона не робила, батько застав її на цьому й негайно покарав. І тепер, через двадцять років, Джек зміг нарешті оцінити батькову мудрість.

Звичайно, можна сказати, що найбільшою дурістю, яку зробив батько, було одруження з такою жінкою — прикувати себе до подібного трупа... якщо вже на те пішло, до трупа, який зовсім його не поважав. Але за поспішний шлюб молоді розплачуються повільно. Може, і батько батька був одружений з жінкою такого ж типу, так що батько Джека підсвідомо вибрав у дружину таку ж — як і сам Джек. Ось лише його дружина не задовольнилася тим, що пасивно загубила кар’єру Джека на одному поприщі й спотворила — на іншому, вона поставила собі завдання, яке до відрази потребувало активних дій: знищити останній шанс чоловіка стати одним зі службовців «Оверлука» і, можливо, у свій час піднятися... до посади управляючого. Вона спробувала відняти в нього Денні, який був його, Джека, перепусткою. Звичайно, це нерозумно — навіщо потрібний син, якщо можна роздобути батька? — але наймачам частенько стріляють у голову різні бздури, тож таку поставили йому умову.

Тепер Джек зрозумів: він не має наміру вмовляти її. Він спробував урезонити Венді в барі «Колорадо», але вона відмовилася вислухати, й за всі свої старання він одержав пляшкою по голові. Але незабаром він матиме іншу нагоду. Він вибереться звідси.

Джек раптом затамував подих і різко підняв голову. Десь грали на піаніно буґі-вуґі, а люди сміялися й плескали в долоні. Хоч важкі дерев’яні двері й заглушали звуки їх можна було розчути. Грали пісеньку «У старому місті сьогодні буде гамірно».

Пальці Джека безпомічно стиснулися в кулаки. Щоб утриматися від чергової атаки на двері, довелося напружитися. Вечірка знову почалася. Спиртне, мабуть, ллється рікою. Із кимось іншим танцює дівчина, яка під білим шовковим платтям здавалася на дотик такою привабливо голою.