— Господи, ви що, збираєтеся до вечора стояти тут і плескати язиком? ЗНАЮ Я, ЗНАЮ! Ну, будете ви витягати мене назад на дорогу чи ні?

— Щось ви занадто нервовий, — завважив шофер, не дуже зніяковівши. — Звичайно, лізьте в машину. У мене під сидінням ланцюг.

Геллоран знову сів за кермо, і тут від запізнілої реакції його затрясло. Руки в нього буквально оніміли — він забув взяти рукавички.

Снігоочисник заднім ходом дістався до багажника «б’юїка», й Геллоран побачив, що водій виліз із великим мотком ланцюга.

Геллоран відкрив дверцята й крикнув:

— Допомогти?

— Не лізьте під руку, ото і все, — прокричав у відповідь водій. — Тут роботи — раз плюнути.

І справді. Ланцюг туго натягнувся, «б’юїк» здригнувся й за мить знову опинився на дорозі, націлившись більш-менш на Естес-Парк. Водій снігоочисника підійшов до віконця й постукав у захисне скло. Геллоран опустив вікно.

— Спасибі, — сказав Дік. — Вибачте, що накричав.

— Хіба вперше, — з усмішкою відповів водій. — Здається, ви неначебто заведений. Візьміть-но. — На коліна Геллорана впала пара товстих синіх вовняних рукавиць. — Коли знову зіскочите з дороги, вони вам знадобляться. Морозить. Беріть, коли, звичайно, не хочете решту життя длубатися в носі в’язальним гачком. Потім надішлете назад. їх дружина зв’язала, так я до них нерівно дихаю. Ім’я й адреса вшиті просто в шов. До речі, звуть мене Говард Коттрел. Як стануть непотрібні, відішлете їх назад, та й по всьому. Але запам’ятайте — щоб я за доставку не платив.

— Добре, — сказав Геллоран. — Спасибі. От не щастить...

— Ви обережніше, я б і сам вас підвіз, та справ по горло.

— Та нічого. Ще раз спасибі.

Він почав піднімати скло, але Коттрел зупинив його.

— Як доберетеся в Сайдвіндер, якщо доберетеся, сходіть у «Деркін Коноко». Поруч із читальнею, не заблукаєте. Запитаєте Леррі Деркіна. Скажіть, вас Коттрел послав — треба, мовляв, найняти один із його снігоходів. Назвете моє ім’я й покажете ці рукавиці, тоді вийде дешевше.

— Знов-таки, спасибі, — сказав Геллоран.

Коттрел кивнув.

— Кумедно. Ніяк ви не могли знати, що в «Оверлуку» проблеми... телефон вирубався, б’юсь об заклад. Але я вам вірю. Я іноді нутром чую.

Геллоран кивнув.

— І я теж — іноді.