Вона погладила мене по потилиці.

— Все одно, таке прекрасне волосся, хай воно й сто разів посивіє. Життя лишає нам так мало, але цього воно в тебе не відняло. Прощавай, Джеймі. І спасибі тобі.

* * * * *

Вийшовши з номера, я ненадовго зупинився побалакати з Дженні. Понад усе я хотів знати, чи вона живе десь неподалік, щоб спостерігати за поліпшенням її здоров’я.

Жінка всміхнулася.

— Ми з Астрід сестри за розлученням, ще відколи я переїхала в Рокленд і почала працювати в тамтешній лікарні. Десять років тому це було. Коли вона захворіла, я переїхала до неї.

Я дав їй номер свого мобільного і номер у «Вовчій пащі».

— У неї можуть виникнути залишкові явища.

Дженні кивнула.

— Пастор Денні мене просвітив. Тобто містер Джейкобз. Важкувато мені звикнути так його називати. Так от, він сказав, що вона може ходити уві сні, поки її мозкові хвилі не прийдуть у норму. Каже, від чотирьох до шести місяців. Я бачила таке в людей, які зловживали «ембієном» і «лунестою»[152].

— Так, це найімовірніше. — Хоча було ще поїдання землі. Манія ходіння, синдром Туретта, клептоманія та призматика Г’ю Єйтса. Наскільки мені було відомо, «ембієн» до такого не доводив. — Але, якщо буде щось інше… дзвоніть.

— Наскільки сильно ви стурбовані? — спитала вона. — Скажіть мені, чого чекати.

— Я точно не знаю, та й, імовірно, з нею все буде гаразд. — Зрештою, більшість зцілених жили й горя не знали, принаймні якщо вірити Джейкобзу. І хоч як мало я йому довіряв, та доводилося на це розраховувати, бо більше нічого не лишалося. Діло було зроблено.

Дженні піднялася навшпиньки й цмокнула мене в щоку.

— Їй стало краще. Господь змилувався над нею, Джеймі, хай там що думає містер Джейкобз тепер, коли він відпав від церкви. Без цієї милості — без нього — ще шість тижнів, і вона була б мертва.

* * * * *

Пандусом для інвалідів Астрід з’їхала у візку, та в «субару» Дженні залізла самотужки. Джейкобз зачинив за нею дверцята. Крізь відчинене вікно вона взяла його руку у свої долоні й ще раз подякувала.

— Радий був допомогти, — відповів Чарлі. — Пам’ятай тільки, що ти мені обіцяла. — Він вивільнив руку, щоб прикласти вказівний палець їй до губ. — Нікому — анічичирк.