І тоді істота, тихо посміюючись, поклала руку на Маркове плече.

Епілог 81

Епілог

81

Out of the shadows and into the sun.

Dreams of the past as the old ways are done.

Oh, there is beauty and surely there is pain

But we must endure it to live again.

Активні пошукові дії тривали місяць. Наприкінці червня, не досягнувши результатів, поліція припинила розшукувати Марка Грозана.

До Львова ніхто не поїхав. Віктор та Яна навіть не розпаковували речей, повністю поринувши в пошуки зниклого сина. Коли стало зрозуміло, що ні власні зусилля, ні тиск на правоохоронні органи нічого не дають, Віктор вирішив звернутися до приватного детектива. Через три тижні детектив повернув завдаток і відмовився від справи, в якій не просунувся й на йоту. Марк Грозан безслідно зник. 20 травня, о 9:57, зайшов до ліфта на восьмому поверсі багатоповерхівки на Квітки-Основ’яненка, після чого наче крізь землю провалився.

Соня здогадувалася, що зникнення Марка якось пов’язано з ліфтом, одначе перейти до світу із застиглим сонцем не наважилася. Розповідати про свої підозри також не стала. Арсен підозрював, що дівчина щось знає, проте розговорити її не зміг. Соня шарілася, втуплювала в землю погляд і відмовчувалася щоразу, коли старий моряк озивався до неї на вулиці.

У липні Віктор усе-таки був змушений перебратися до Львова, інакше ризикував утратити роботу. Яна залишилася в Рівному. Віктор надсилав дружині гроші, і вона разом зі свекром продовжувала шукати. Без жодного успіху, певна річ.

Через півроку Яна Грозан вимоталася. Вона не змирилася, але більше не могла витримувати безкінечного тупцяння на місці. Усвідомлення власного безсилля заледве не довело її до втрати розуму, і в грудні 2016-го Віктор забрав дружину до Львова. Хоча ще довго потому жінка щовихідних навідувалася до рідного міста. Просто щоби бути ближче до місця, де востаннє бачила Марка.

Арсен Грозан переїжджати до Львова навідріз відмовився.

82

82

Підготовка тривала дев’ять місяців. Віктор Грозан почав із того, що обрав невеликий бар неподалік львівської квартири, в якій жив із дружиною. Упродовж жовтня-листопада 2016-го він ретельно вивчив прилеглі до бару вулички, відзначивши розташування всіх без винятку камер відеоспостереження, враховуючи камери на банкоматах, а також регулярно — раз на тиждень, переважно у п’ятницю — відвідував бар. На початку листопада чоловік став придивлятися до офіціанток і зрештою вибрав молоду чорнявку, яка, на його думку, найбільше потребувала грошей. Протягом наступних тижнів Віктор незмінно залишав їй щедрі чайові. Дівчина вирішила, що лисуватий незграба так залицяється, але від грошей не відмовлялася. Чоловік здавався їй не так щоби бридким, радше тюхтіюватим, загалом він не справляв враження надміру причепливого чи небезпечного.