Почувши про листи, Кіт згадала про той, що й досі лежав непрочитаний у неї в кишені. Вона просто не мала вдосталь часу і можливості усамітнитися, відколи його проштовхнули в щілину для паперів. Її мати після обіду ні на крок від неї не відходила, розпитуючи про роботу і друзів, а потім наполягла на тому, щоби посидіти біля її ліжка, доки Кіт не заснула – не варто було здіймати метушню і збурювати материні підозри ще більше. Кіт і досі підозрювала, що це лист від Мері Джейн, із докорами за те, що вона не зуміла врятувати Ліз і Кеті, не змогла впіймати їхнього вбивцю і не вигадала жодного плану, як зупинити різанину раз і назавжди.

– Після такого провалу – більше жодних перевдягань. Нам наказано зосередитися на зачіпках. Їхня цілковита відсутність, здається, анітрохи не бентежить комісара Воррена і його колег.

Мейкпіс почав роздавати завдання констеблям, що заступили на зміну. Кейт помітила, що вона єдиний офіцер, який не дістав жодного доручення. Коли викликали Воткінза, вона нічого не сказала, лише спостерігала за роздратованим обличчям Мейкпіса. Вона відчувала, що Ебберлайн дивиться на неї, і старанно зберігала безпристрасний вираз. Вона не бачила в кімнаті ні Райта, ні Ейрдейла, і їхні імена не згадувались, а це означало, що вони вже відбули на завдання.

Мейкпіс закінчив і кинув швидкий погляд на Ебберлайна, який похитав головою на знак того, що йому немає чого додати. Разом з іншими він попрямував до виходу, а Кіт залишилася, чекаючи, доки Мейкпіс зверне на неї увагу. Але той повернувся до неї спиною й споглядав стіну, увішану мапами, списками імен, місць і дат, і, що найгірше, фотографіями жінок після смерті.

Це були не звичайні посмертні зображення, а жорстокі чорно-білі репродукції, які в невблаганних подробицях відтворювали все, що зробили з убитими, всі жахливі сліди наруги, викарбувані чимось гострим на тілах жертв.

– Сер?

– Чого тобі? – Мейкпіс не дивився їй у вічі.

– Щодо Неда, сер. Тобто, Воткінза… він хворий. Я бачив його на Коммершіал-стрит, і він пішов додому, сер.

– Ну, і якого дідька ти ні слова не сказав раніше? – гарикнув він, і вона змовкла, доки він не глянув на неї і, впіймавши вираз її обличчя, зрозумів, що вона не могла виявити слабкість товариша-полісмена перед його колегами. Він неохоче кивнув.

– Гаразд. Що-небудь ще? Що-небудь важливе?

У ніч подвійного вбивства, коли він знайшов Кіт побитою й закривавленою в Даффілдз-Ярд, Мейкпіс поводився дбайливо. Він виявляв доброту. Тепер же він тримався відчужено й роздратовано. І ця зміна, як припустила Кіт, була зумовлена не так загибеллю Ліз Страйд, як тяжкими наслідками провалу Кіт у вигляді смерті Кеті Еддоуз.