Відколи вони викреслили з розслідування перші чотири жертви – не Різника – двоє їхніх убивць були знайдені, а за третім – гренадером, якого востаннє бачили з Тебрам і Сміт – пильно стежило око поліції. Мейкпіс був дуже задоволений такими успіхами, та все ж не надто радів, адже справа Різника анітрохи не просунулася. Сотні опитуваних проходили крізь двері їхніх кабінетів, чимало людей давали натяки і зачіпки, але все це лише приводило в глухий кут. Хотіла б вона розповісти йому, що після сьогоднішньої ночі Різник уже не становитиме для поліції жодної проблеми.

Вона постукала у двері кабінету інспектора й увійшла.

У тісному захаращеному приміщенні не було ні сліду Мейкпіса. На його місці сидів Ебберлайн, а на звичайному місці Ебберлайна – дві жінки, поважно вдягнуті. І в ту мить, коли вони глянули на неї, Кіт із жахом впізнала їх обох. Обличчя зблідло. Ебберлайн холодно дивився на неї.

– О, констеблю Касвелле. Ці дами розповіли мені цікаву історію. Може, ви допомогли б нам уточнити деякі деталі?

Луїза не зводила з доньки безутішного погляду.

– Ох, Кертін. Як ти могла?

Першою думкою Кіт було, що її матір здавалася ще більш засмучена усім цим, ніж якби дізналася, що її донька ступила на слизьку доріжку. Але вона нічого не відповіла. Єдиним, що вона промовила, було:

– Де Мейкпіс?

– Інспектор Мейкпіс зараз зайнятий. Ви для нього не є справою першочергової ваги.

Вона почувалася так, ніби щойно дістала прочуханки від розлюченого дідуся. Єдиною, хто здавався радше враженою, ніж обуреною її маскарадом, була місіс К. Жінка дивилася на неї зі співчуттям людини, яка тільки-но зрозуміла, що вони припустилися жахливої помилки.

– Гадаю, – промовив Ебберлайн зваженим тоном, як розумна людина, що збирається вжити розумних кроків, – трохи часу в камері зможуть розговорити вас.

Величезна рука стиснула плече Кіт, і, ще не обернувшись, вона вже знала, що це Ейрдейл. Він широко посміхався, наче виграв величезну суму на кінських перегонах. На обличчі матері проступила невпевненість.

– Їй-богу, інспекторе Ебберлайн, – почала вона, – це зовсім не є необхідним. Певно, я можу просто забрати доньку додому і…

– Ваша донька вчинила шахрайство, місіс Касвелл. Вона нікуди не піде, доки я ґрунтовно в цьому не розберуся і не встановлю, наскільки великий збиток вона завдала слідству своїми діями.

Кіт хотіла захищатися. Хотіла кричати на весь голос. Але самої думки про те, щоб дати Ейрдейлу привід ударити себе або перекинути через плече і так потягнути до камери, наче мішок з вугіллям, було достатньо, аби переконати її триматися з холодною гідністю.