Вона чи то кивнула, чи то знизала плечима у відповідь.

– І що вам від мене потрібно?

– Мені потрібен пістолет, сер.

Кілька довгих секунд він мовчав, розгладжуючи вуса, а тоді зробив нечуване – зійшов зі свого трону і наблизився до неї. Він рухався з нетиповою для старого спритністю, і вона подумала, що коли він буває повільним, то не через вимушеність, а лише тому, що так хоче.

– Це дуже велика послуга, міс Касвелл, – важко сказав китаєць, зупинившись перед нею.

– Ви винні мені велику послугу, містере Він. Так ви казали, – промовила вона так само важко, дивлячись йому в очі.

– Що дає вам підстави вважати, що я буду зацікавлений допомагати вам у настільки незаконній справі?

– Та сама причина, з якої ви надіслали до мене хлопчика повідомити про мертву жінку.

Він розтулив рота, збираючись заперечити, але вона продовжила:

– Дуже мало трапляється таких подій, сер, про які ви б не знали – мені відомо, що ваші гінці збирають інформацію, як інші діти ягоди. І я знаю: це для того, щоб захистити ваших людей – хто попереджений, той озброєний. Тож повірте моїм словам, що це необхідно, аби захистити моїх людей – усіх людей – від небезпеки. Я знаю, ви мене зрозумієте і схочете допомогти.

Він прискіпливо вдивлявся в неї і нарешті сказав:

– Однозарядний чи багатозарядний?

Вона кліпнула.

– Багатозарядний підійшов би найкраще.

– Щоб мати більше одного шансу, хоча мені казали, що завжди слід влучати з першого пострілу. Ви знаєте, як ним користуватися?

Вона кивнула. Батько навчив її стріляти диких птахів. Згодом, приєднавшись до столичної поліції, вона тренувалася в стрільбі з вогнепальної зброї, але, зважаючи на недовгий термін її служби, пістолет їй поки що не довіряли.

– Один з хлопців доставить його до схованки.

– Коли? Мені він потрібен…

– Подібні речі не так просто роздобути, – сказав він, а потім засміявся. – Ввечері дев’ятого.

Вона подякувала йому і розвернулася, щоб піти. Вже на порозі його голос зупинив її.