СПУСТОШЕННЯ, – я, сер. 1. Дія за значенням спустошити, спустошувати. // Наслідки, результати цієї дії. 2. Те саме, що спустошеність. Стан морального безсилля, збайдужіння.

Найближча етимологія: спустошений, пустий – р. пустой, біл. пусты, д. – рус. пустъ, п., вер. – луж., ниж. – луж. pusty, ч., слц. pustý, болг., макед. пуст, серб. – хорв. пýст, словен. púst, ст. – слов. поустъ, праслов. Pustъ від poust – споріднене з прус. pausto «дика» (про кішку), paustre «дике місце» і, можливо, з гр. παύω «стримую, приборкую; зупиняю, заспокоюю», лтс. puõsts «пустий, пустинний», запозичений зі слов’янських мов.

Синоніми: (дія) руйнування, нищення, руйнація; (стан душі) спустошеність.