Кімната, відведена під її власну спальню, була єдиною в будинку кімнатою без вікон. У ній було п’ять дверей (більшість із яких вели до інших спалень), і використовувалася вона матір’ю Мінні як гардеробна. Після материної смерті Мінні наполягла, щоб її ліжко та всі її речі були перенесені до цієї кімнати з таким незручним розташуванням. Навіть коли її брати виїхали з будинку, щоб розпочати життя у власних оселях, звільнивши дві спальні, Мінні вважала за краще нікуди не переїздити.

Для чого від початку призначалася ця кімната, ніхто не знав, адже чоловік, який спроектував цей будинок і замовив побудувати його, помер раніше, ніж устиг заселитися, після чого містер Лаурі дешево придбав будинок на аукціоні.

Коли Мінні прагнула товариства, вона вислизала з кімнати і спускалася до батькового кабінету. І доки вона сиділа тихо – а вона завжди сиділа тихо, – він не зважав на її присутність. Поринувши з головою в читання, він міг забути про неї.

Вона стежила за ним зі свого кутка і бачила, як сильно він змінився. На вигляд усе було як завжди: він годинами просиджував над книжками, іноді відриваючи очі й дивлячись просто перед себе, і його губи ворушилися, наче складаючи відповідь на прочитане. Але не лише книжки були тепер іншими (а це скрізь були праці Сведенборґа і кількох менш відомих містиків), змінилося також і його ставлення. Якщо раніше він був спокійним і вдумливим, то тепер якась гарячкова одержимість володіла ним, замість неквапливого дослідження його читання тепер мало характер гонитви наввипередки із часом – аби знайти жадану відповідь, перш ніж померти.

Мінні ніколи раніше особливо не задумувалась над тим, що якогось дня він помре (лише смерть мачухи фігурувала в її роздумах про майбутнє), але нещодавні переживання зістарили його й висотали більшість його життєвих сил. І хоча випадкова зустріч з місіс Добсон і твори Емануїла Сведенборґа оживили його дух, його здоров’ю було завдано непоправної шкоди. Його руки тремтіли, він ходив згорбившись, і хоча до нього повернувся колишній апетит, він так і не набрав утраченої ваги.

За зимою настала весна, потім літо. У липні всі казали, що це найгарячіше літо, яке вони пам’ятають. Опівдні від спеки ставало неможливо працювати або думати. У суботу 15 липня в домі залишалися тільки Мінні та містер і місіс Лаурі. Емма була з друзями на озері, а служниця взяла вихідний, аби відвідати сестру. Після обіду з холодної шинки та картопляного салату містер Лаурі повернувся у свій кабінет. Мінні з мачухою прибрали на кухні та помили посуд, перш ніж розійтися по своїх кімнатах.