Доктор Віллетт відпочивав цілий четвер, наче оклигуючи від якогось недавнього потрясіння або готуючись до потрясіння прийдешнього. Увечері він написав листа до пана Ворда; цього листа доставили наступного ж ранку, і після його прочитання ще напівсонний пан Ворд надовго впав у глибоку задуму. Від неділі пан Ворд не міг повернутися до роботи, не міг отямитися від шоку, викликаного усім почутим і побаченим, а тим паче від моторошного «очищення», проте лист лікаря навдивовижу його заспокоїв, незважаючи на похмурі натяки у ньому на відчай та збурення нових таємниць.

Барнз-стр., 10,

Провіденс, Р.А.,

12 квітня, 1928.

Любий Теодоре,

Мені здається, що я маю обмовитися тобі бодай словом, перш ніж вчинити те, що я намислив зробити завтра. Це покладе край усім тим жахіттям, крізь які ми з тобою пройшли (бо щось мені підказує, що нікому й ніколи більше не проникнути у те жахливе місце, про яке нам обом відомо), проте боюся, що твій розум це так і не заспокоїть, якщо я не поясню тобі, наскільки цього разу все буде остаточно.

Ти знаєш мене, ще відколи був хлоп’ям, тож, думаю, не станеш мені перечити, коли я скажу, що деякі речі краще зоставити нерозгаданими та недослідженими. Тобі краще облишити будь-які домисли з приводу справи Чарльза, і я, вважай, наказую тобі сказати його матері не більше від того, що вона вже й так підозрює. Коли я завтра подзвоню у твої двері, Чарльз уже втече. Саме це всі повинні знати і пам’ятати. Він був божевільним, і він утік. Ти можеш делікатно і поступово підвести свою дружину до думки про його божевілля, коли припиниш посилати їй листи, підписані його іменем. Наполегливо рекомендую тобі навідати її в Атлантик-Сіті, та й самому трохи відпочити. Хіба одному Богу відомо краще за мене, наскільки тобі зараз потрібен відпочинок. Сам я поїду на південь, щоби трохи заспокоїтися і відійти від усього.

Тож ні про що мене не запитуй, коли я завтра подзвоню у твої двері. Можливо, щось піде не так, але в такому разі я тобі скажу. Проте не думаю, що до цього дійде. Тобі більше ні про що не доведеться турбуватися, бо Чарльз буде у повній, цілковитій безпеці. Він вже у місці надійнішому, ніж ти можеш помислити. Можеш також не боятися Аллена, не перейматися, ким чи чим він є. Він — така сама частка минулого, як і портрет Кервена, і коли завтра я подзвоню у твої двері, ти зможеш бути певен, що цієї людини більше немає на світі. А істота, яка написала ті мінускули, ніколи не потривожить ні тебе, ні твоїх близьких.

Але ти маєш опиратися смутку і допомогти в цьому своїй дружині. Я мушу відверто зізнатися, що втеча Чарльза ніяк не означає, що він до вас повернеться. Його вразила вельми специфічна хвороба, що ви могли зрозуміти зі змін в його тілобудові та психіці, тому не сподівайтеся будь-коли знову його побачити. Можу втішити вас єдино тим, що — він ніколи не був бузувіром, не був навіть направду божевільним, був тільки допитливим, розумним та сповненим ентузіазму хлопцем, якого занапастила його любов до таємниць та минувшини. Він зіткнувся з тим, що не можна пізнавати смертному, сягнув у минуле так, як нікому не можна сягати, тому щось із тих часів прийшло сюди і полонило його.