Обабіч кімнати стояли ряди старовинних дерев’яних парт, схожих на церковні лави. Світло йшло від запилених ламп, що тягнулися вздовж цих лавок, і все загалом нагадувало католицьку церкву, куди зимового ранку не з’явилися парафіяни.

Фішер з роззявленим ротом дивися на це все. Дівчинка втупила погляд у щось за його спиною — туди, звідки ми прийшли.

Я розвернувся і побачив, що ми не самі. У дверях стояла висока постать у пальті. Я її одразу впізнав: це був той чоловік, який убив Андерсона у «Байронзі».

Він повільно рушив до центру зали, навіть не глянувши на стільці чи стіл. Він не дивився ані на мене, ані на Ґері.

Він мав тут чітку мету.

— Привіт, Маркусе, — промовив він, знімаючи пістолет, який тримав у руці, з запобіжника. — Цього разу ти мене впізнаєш, правда ж?

Дівчинка розвернулася і побігла до дверей у протилежному кінці зали.

— Час померти! — закричав їй услід чоловік. — Знову!

Ґері побіг за дівчинкою.

Я розвернувся до чоловіка.

— Хто ти в біса такий?

Він підняв пістолет і вистрілив у мене — мимохідь, не сповільнюючи кроків, ніби заздалегідь вважаючи мертвим.

Розділ 41

Розділ 41

Медисон промчала до дверей, назад у темряву, й закружляла у звивах і поворотах чорних коридорів. Тут вона була мов хитрий лис у своїй угіддях. Вона погано розуміла, хто вона, власне, така, ледве відчувала своє тіло, яке натикалося на стіни, вдарялося, падало. Тіло бігло, бігла і вона — внутрішньо, крізь власний розум, що уже не був безпечним прихистком.

Протягом кількох хвилин вона чула позаду кроки, бачила світло, але на цю мить відірвалася від переслідувачів, заховалася в лабіринті коридорів, добре знайомих Маркусові й геть незнаних для Шепарда і для того, іншого чоловіка. Для Шепарда — того, хто підійшов до неї на пляжі та пробив у її розумі діру, крізь яку в світ увійшов Маркус. Тепер Шепард хотів її вбити, і схоже було на те, що він знає, як це робиться.

Тож вона слушно йому не вірила, ха-ха.

Вона перечепилася через щось тверде і впала — долілиць, розкинувши руки.

Ставши на ноги, вона раптом збагнула, що вже була в цьому місці. Впізнала його за запахом.

Що означало, що вихід з цієї будівлі — на волю — лежить за дверима на тому кінці кімнати.