Розділ 42

— Ми його не зловили, — почув я.

Я сидів на стільці у лікарняній палаті. Тільки-но зі мною закінчили розмовляти різноманітні представники закону в місті Сієтл. Я дав вибіркові свідчення про події в будівлі в Беллтауні, не вперше — і, гадаю, не востаннє. У мене були опіки на обличчі й руках, згоріло трохи волосся на голові. Попри дію знеболювального, я гостро відчував і рану у плечі, і проколи від голок, бо її зашили. Низ спини болів так, ніби туди поцілили каменюкою, а біль у серці, мабуть, не минеться ніколи. Я не відчував у собі готовності до новин — будь-яких, — але звів очі. У дверях стояв Бланшард.

— Сподіваюся, самопочуття в тебе ліпше, ніж вигляд, — промовив він.

Він увійшов, присів на бильце ліжка, склав руки на грудях і став мене роздивлятися. Я мовчки чекав на його репліку.

— Могло бути й гірше, — сказав нарешті Бланшард. — Власне, півгодини тому ти був у набагато гіршому становищі, ніж зараз. Вважай себе щасливчиком.

— Тобто?

— Надійшов висновок балістичної експертизи. Кулі, якими вбито містера Фішера, і та, що поцілила в тебе, збігаються з кулями, вийнятими з тіла Білла Андерсона.

— Я казав, що це той самий стрілець.

— Так, казав. Але ж ти розумієш, що висновок балістичної експертизи — це трохи вагоміша штука, ніж слово колишнього копа, тим паче такого, який минулого тижня був присутній у Сієтлі під час усіх убивств із застосуванням зброї.

— І що, той стрілець отак зник? Просто взяв і розчинився в повітрі серед натовпу людей?

— Точно так само, як він спокійно пішов з місця вбивства Андерсона, і з місця вбивства його близьких. Вочевидь, то професійний стрілець — хоча конкретика його професії ще під питанням. Все, що ми знаємо, — це його можливе ім’я: Ричард Шепард.

Я не виказав себе — хіба що зморгнув, але Бланшард спостерігав за мною.

— Щось знайоме?

Я похитав головою.

— Як ви дізналися те ім’я?

— За хвилину скажу. Спершу хочу в дечому впевнитися. Ти точно гадки не маєш, як почалася пожежа в підвалі? В отих «господарських приміщеннях»?

— Ні.— (Це, принаймні, була правдива відповідь). — Наскільки серйозні наслідки?

— Дуже серйозні. Пожежники тільки тепер зуміли спуститися вниз. Там лишилися самі кам’яні стіни. Але чи там справді було що шукати?

Я всім виглядом показав, що не маю жодних коментарів з цього приводу.