— Ох, Ґері,— тільки і сказав я.
Я читав далі й розумів, що навіть у день своєї смерті він приховував правду. Він говорив так, ніби непроханці були окремим явищем, групою осіб, які знайшли спосіб прожити багато життів, таким собі ковеном істот, відмінних від решти людського роду. Але вірив він в інше.
Він писав, що слово «кошмар» пов’язане з уявленнями скандинавів про «нахт-мару» — демона, який всідається сплячим на груди, і що довгий час погані сни вважалися ознакою того, що то лихі духи шукають шлях всередину людини. Він стверджував, що первісно повитухи мали відшукувати здорових вагітних жінок, чиї немовлята виживуть, аби в них могли вселитися старіючі непроханці. Він відзначав, що ніхто не знає, як саме працюють антидепресанти, і припускав, що вони просто мають приховати невдало підселеного непроханця — і саме тому після ремісії приходить ще гірше страждання й думки про самогубство, бо самогубство — це несвідоме бажання позбутися непроханого гостя, загарбника, істоти, що росте всередині й загрожує захопити наше життя. Він також вважав, що цим можна пояснити схильність людства до різноманітних наркотиків й алкоголю: вони дозволяють розм’якшити основну особистість і ненадовго випускають на волю непроханця, дають йому змогу керувати нашими вчинками. Непроханець менш стриманий, досвідченіший, просто інша людина, і саме тому ми поводимося настільки інакше в такі моменти. Вочевидь, саме через цю теорію Ґері кинув пити, і саме тому Бог береже п’яних і маленьких дітей. Тільки то не Бог, а наш власний непроханець.
Непроханий гість, який живе в кожному з нас.
Лише невелика група людей свідома цих повернень. Щоб решта з нас не збожеволіла і не втратила себе, друга душа в наших тілах відсторонюється, позбавляється права голосу, викидається за межі свідомості. Коли щось і просочується крізь стіну незнання — якесь дежавю, сон про незнане місце, незвичайний талант до іноземної мови чи певного музичного інструменту, просто відчуття, ніби колись ми були іншими й жили іншим життям, — ми відкидаємо їх, бо то ж просто втома, стрес, емоції, нездатність контролювати себе.
Ґері навіть підвів під свої міркування наукову базу. Це адаптація, і до того ж це справжня причина, з якої людина стала царем природи. На зелених рівнинах Африки чи у холодних горах Європи настала мить, коли наш вид здобув еволюційну перевагу — здатність мати дві душі в одному тілі. Нинішня душа несвідомо могла приймати інтуїтивні рішення — рятівні й тому такі, що забезпечували виживання, — засновані на досвіді душі зі сторони. Та в такого тандему була своя ціна. Людина нормально функціонувала лише за умови, що душі співпрацювали. Якщо цього не траплялося, людина хворіла. Психічні розлади, неконтрольоване насильство, алкоголізм: саме через другу душу дехто з нас божеволіє, страждає на біполярний розлад чи просто не в змозі жити по-людськи, причому від самого народження.