Вони не знають, що преподобний Джон Ґроґґінс інколи прокидається об опівнічній годині серед жахливого сновидіння, яке й тоді лишається яскравим під його лисою маківкою — сновидіння, у якому він проповідує на Четвергових вечірніх Біблійних курсах для маленьких міс, сам голий і розкішний, і вони готові до нього;

або те, що Флойд Тіббітс усю ту п’ятницю проблукав у якомусь хворобливому ошелешенні, відчуваючи, як ненависно сонце пристає до його дивно блідої шкіри, лише невиразно пам’ятаючи, як ходив до Енн Нортон, зовсім не пам’ятаючи свого нападу на Бена Міерза, але пам’ятаючи спокійну вдячність, з якою він привітав захід сонця, вдячність і передчуття чогось чудового й доброго;

або те, що Гел Ґріффен має шість жаркеньких альбомів, захованих углибині його шафи, на які він мастурбує за кожної нагоди;

або те, що Джордж Міддлер має валізу, повну шовкових комбінацій, бюстгальтерів, трусиків і панчішок і подеколи він опускає жалюзі власного помешкання над своєю реманентною крамницею і замикає двері на засув і ланцюжок, а потім стоїть перед повномірним дзеркалом у спальні, аж поки не почне хапати повітря короткими стібками, а тоді падає на коліна і мастурбує;

або те, що Карл Формен намагався закричати, але не спромігся, коли Майк Раєрсон почав холодно тремтіти на металевому робочому столі в кімнаті під покійницькою, і той крик застряг невидимим й нечутним, неначе скло, у нього в горлі, коли Майк розплющив очі і сів;

або те, що десятимісячний Ренді Мак-Дуґалл навіть не пручався, коли крізь вікно його спальні прослизнув Денні Ґлік, вихопив немовля з колиски і занурив зуби йому в шию, на якій досі цвіли синці від ударів його матері.

Отакі є таємниці в цього міста, і деякі з них згодом будуть відомими, а деякі відомими не стануть ніколи. Місто тримає їх з досконало непроникним обличчям.

Це місто турбують диявольські каверзи не більше, ніж Божі чи людські. Воно знає темряву.

  2

Прокинувшись, Сенді Мак-Дуґалл зрозуміла, що щось не так, але не могла дібрати, що саме. Друга половина ліжка була порожньою; сьогодні в Роя вихідний і він з кількома друзями поїхав рибалити. Повернеться близько полудня. Нічого не горить і в неї ніде не болить. То що ж може бути не так?

Це сонце. Сонце манячить неправильно.

Воно висіло високо на шпалерах, танцюючи крізь тіні, які відкидав клен, що ріс за вікном. Але Ренді завжди будив її до того, як сонцю вилізти аж так високо, щоб відкидати на стіну тінь цього клена…

Її сполоханий погляд перестрибнув до годинника на комоді. Вже було десять хвилин по дев’ятій.