Трепет здіймався її горлом.

— Ренді? — погукала вона і хвилею здійнявся позаду неї халат, коли вона кинулася по вузькому коридору трейлера. — Ренді, любчику?

Дитяча спальня купалася в потопельному світлі, що лилося з одного маленького вікна над колискою… відчиненого. Але ж вона зачинила його перед тим, як самій піти спати. Вона завжди його зачиняла.

Колиска стояла порожня.

— Ренді? — шепнула вона.

І побачила його.

Маленьке тільце, так і одягнуте у вицвілий від прання «Доктор Дентон»[185], було закинуто в куток, неначе уривок якоїсь шмати. Одна нога стирчала гротескно вгору, немов перевернутий знак оклику.

— Ренді!

Вона впала на коліна біля тільця, з обличчям, прокресленим різкими лініями шоку. Вона підхопила дитя в обійми. Тільце було холодним на дотик.

— Ренді, медунчику любий, прокинься, Ренді, Ренді, прокинься…

Синці зникли. Зникли всі. Вони щезли протягом ночі, залишивши лице і тіло бездоганними. Здорового кольору. Єдиний раз після його народження вона визнала його красивим і закричала, побачивши цю красу, — жахливим, спустошеним криком:

— Ренді! Прокинься! Ренді? Ренді? Ренді?

Вона підхопилася з ним і побігла назад коридором, халат зісковзнув їй з одного плеча. Високий стільчик так і стояв у кухні, із закам’янілими рештками вчорашньої вечері Ренді на таці. Вона опустила Ренді в стільчик, який стояв на клапті вранішнього сонця. Голівка Ренді похилилася йому на груди, а тіло з повільною й жахливою остаточністю почало сунутись боком, поки він не впокоївся навскіс між тацею і високим поручнем стільчика.

— Ренді? — погукала вона, усміхаючись. Її очі витріщалися з орбіт, неначе пощерблені блакитні скляні кульки. Вона поплескала його по щоках.

— Прокидайся вже, Ренді. Сніданок, Ренді. Ти хольотний? Будь ласка… ох, Господи, будь ласка…

Вона вихором кинулась від нього, відчинила одну з шафок над плитою і почала лапати всередині, перекинувши коробку рису «Чекс», бляшанку равіолі «Шеф Бой-яр-ді», пляшку олії «Вессон»[186]. Пляшка з олією розбилася, заляпавши масткою рідиною плиту і підлогу. Вона знайшла баночку шоколадного крему «Гербера» і вихопила з сушарки одну з пластикових ложечок з «Молочної королеви»[187].

— Дивися, Ренді. Твоє улюблене. Прокидайся і побачиш, який гарний крем. Шока, Ренді. Шока, шока.