Бен відчув темний, істеричний регіт у себе в шлунку. Він загрожував скипіти і вихлюпнуться йому з рота велетенською, гіркою хвилею.
— Заллєте пального? — спромігся він. — Я хочу скористатися вашим телефоном.
— Звісно. Привіт, хлопче. Сьодні у школі нема занять?
— У мене практична екскурсія з містером Міерзом, — сказав Марк. — У мене кров ішла з носа.
— На Бога, я так і здогадавсь. У мого брата таке часто бувало. Це значить, високий кров’яний тиск, хлопче. Варт тобі берегтися.
Він вирушив до заду машини Джиммі й зняв кришку бензобака.
Бен зайшов у приміщення і набрав номер на таксофоні поряд зі стендом з дорожніми мапами Нової Англії.
— Камберлендська лікарня. Яке відділення?
— Я хотів би поговорити з Меттом Бьорком. Палата 402, будь ласка.
Далі була нехарактерна затримка, і Бен уже хотів було спитати, чи не перевели Метта до іншої палати, коли той голос запитав:
— Перепрошую, з ким я говорю?
— Це Бенджамін Міерз.
Раптом можливість смерті Метта, немов якась довга тінь, заманячила в його мозку. Могло так статися? Звичайно — ні. Це було би вже занадто.
— З ним усе гаразд?
— Ви його родич?
— Ні, просто близький друг. Він не…
— Містер Бьорк помер сьогодні о 15:07, містере Міерзе. Якщо ви почекаєте хвилинку, я подивлюся, чи прийшов уже доктор Коді. Можливо, він міг би…
Голос продовжував говорити, але Бен перестав його чути, хоча слухавка так і залишалася приклеєною до його вуха. Усвідомлення того, як сильно він покладався на Метта, що той проведе їх крізь решту цього кошмарного дня, вломилося в нього болючою вагою. Метт помер. Застійна серцева недостатність. Природні причини. Це було так, ніби Сам Господь відвернув Своє лице від них.