– Чи були ви з ним у момент його смерті?

– Я був поблизу.

– Як це сталося? Маю на увазі те, як ви тут опинилися.

– Я приїхав до Морґана, щоб пополювати й порибалити. А ще хотів ближче з ним познайомитися й розвідати його дивний, замкнений спосіб життя. Мені здавалося, що з цього чоловіка може вийти непоганий літературний персонаж. Я часом пишу оповідання.

– Я часом їх читаю.

– Дякую.

– Взагалі оповідання. Не ваші.

Дехто з присяжних хихикнув. Проти понурого тла гумор видається напрочуд яскравим. Солдати на війні під час затишшя раді сміятись, а жарт у камері смертника полонить своєю несподіваністю.

– Розкажіть про обставини смерті цього чоловіка, – сказав слідчий. – Якщо хочете, можете скористатися вашими записами.

Свідок кивнув, видобув із нагрудної кишені рукопис, підніс його близько до свічки й погортав. Знайшовши потрібну сторінку, він почав читати.

II. Що може трапитися на лузі, зарослому вівсюгом

«Сонце ще тільки сходило, коли Морґан і я вийшли з дому, озброївшись дробовиками. Ми хотіли полювати на перепелів, але мали тільки одну собаку на двох. Мій провідник сказав, що найкраще місце он за тим гребенем гори, і ми рушили туди стежкою, крізь густий колючий чагарник. По той бік гребеня була менш-більш рівна місцина, рясно заросла вівсюгом. Коли ми вибралися з кущів, Морґан ішов на кілька кроків попереду мене. Раптом десь поблизу, праворуч від нас, зчинилася якась вовтузня. Було видно, як розмашисто заколихалися кущі.

– Оленя наполохали, – сказав я. – Шкода, що не взяли із собою добрячої рушниці.

Морґан, зупинившись і уважно спостерігаючи розколиханий чагарник, нічого не відповів, натомість звів обидва гачки й тримав дробовика напоготові. Видався мені трохи схвильованим, і я здивувався, адже він славився своєю дивовижною холоднокровністю, яка не підводила навіть у миті раптової й неминучої небезпеки.

– Облиште, – сказав я. – Невже ви гадаєте звалити оленя зарядом дробу?

І знову він не відповів, тільки трохи повернув до мене голову, і мене вразив його напружений погляд.

Тоді я зрозумів, що справа серйозна, й спершу припустив, що ми нарвалися на гризлі. Я рушив до Морґана, на ходу зводячи гачки.

Кущі вже не ворушилися, стихла вовтузня, але мій супутник досі вдивлявся в той бік.