— І разом з тим, це так дивно!

Вони подзвонили біля дверей з невеличкою мідяною табличкою з написом Естер Вуріз. Плястичні танці. Тоді зійшли рипучими, недавно пофарбованими сходами. Відчинивши двері до кімнати, повнісінької людей, угледіли Кассандру Вілкінз у грецькій туніці, вінку з єдвабних троянд і з позолоченою дерев’яною дудкою у руках.

— Ой, любі, — вигукнула вона, оповиваючи їх обох руками. — Естер казала, що вас не буде, але я знала, що ви прийдете… Ідіть праворуч, скидайте верхній одяг, а ми тим часом почнемо вечірку деякими клясичними танцями.

Вони увійшли слідом за нею до довгої, освітленої свічками, напахченої ладаном кімнати, повнісінької чоловіків і жінок зодягнених у туніки.

— Алеж, люба, ви й не сказали нам, що у вас має бути костюмований баль.

— Еге, бачите, тут усе грецьке… Цілком грецьке… А ось Естер… Вони прийшли, люба… Естер, ви знайомі з Рут? А це — Еляйн Оґлторп.

— Моє прізвище тепер Герф, Кассі.

— Ой, вибачте, так тяжко затямити… Ви прийшли саме вчасно… Естер має танцювати східній танок «Ритми з арабських ночей»… Це надзвичайно гарно.

Коли Еллен вийшла з опочивальні, де зоставила манто, до неї наблизилася висока чоловіча постать у єгипетській зачісці з рудими лукуватими бровами.

— Дозвольте привітати Геллен Герф, визначну співробітницю «Меннерс», — журналу, що робить приступним Рітца найскромнішим громадянам.

— Джоджо, ти завжди глузуєш з мене… А я страшенно рада бачити тебе.

— Давай сядемо десь у куточку й поговоримо, о, єдина жінко, що я коли кохав…

— А й справді… Мені цікавіша розмова, ніж оце.

— Чи ти чула, люба, що Тоні Гентер виправився у психоаналітика, сублімувався і виступає у водевілях разом з якоюсь жінкою на ім’я Каліфорнія Джонз?

— Краще подивися на танці, Джоджо.

Вони сіли на канапі поміж двох вікон. Куточком ока Еллен бачила, як танцює якась дівчина в зеленому шовковому серпанку. Грамофон грав симфонію Цезаря Франка.

— Не можна нехтувати Кассіними танцями. Сердешна дівчина дуже образиться.

— Джоджо, скажи мені про себе, як ти живеш.

Похитавши журно головою, він зробив задрапованою рукою широкий рух. — О, посиплемо попелом голову й розповімо про смерть королів.