— Ой, Джоджо, мене нудить од цього… Так безглуздо й без смаку… Шкода, що мене примусили скинути капелюшок.

— Це для того, щоб я міг бачити заборонений ліс твого волосся.

— Ой, Джоджо, будь розважним.

— Як почуває себе твій чоловік, Елляйн, або, швидше Геллен?

— Цілком добре.

— Щось у тебе не помітно надто великого ентузіязму.

— Мартін — хороша дитина. У нього чорне волоссячко, карі очі й рожеве личко. Справді, він дуже гарненький.

— Люба, не треба так занадто виявляти материнські гордощі. А то вдруге ти розповіси, як возила його на дитячу виставку.

Вона засміялася. — А страшенно втішно, Джоджо, побачити знов тебе.

— Я ще не скінчив катехізису, люба… Якось бачив тебе у ресторані з дуже імпозантним сивим чоловіком з виразними рисами обличчя.

— Це, певно, Джордж Болдвін. Алеж ти колись знав його.

— Авжеж, авжеж. Хоч він одмінився. І, мушу зазначити, став дуже цікавим. Проте, дивно якось бачити дружину пацифіста, більшовика й робітничого аґітатора, як вона снідає в такому шиковному місці.

— Джімпс зовсім не такий, як ти кажеш. Хотіла б я, щоб він був… Вона скривилася. — А мені трохи вже надокучило все це.

— Я це підозрював, люба.

Повз них прослизнула Кассі, з якимсь зосередженим виразом на обличчі.

— Ой, рятуйте мене, Кассі! Джоджо весь час дратує мене.

— То я можу посидіти з вами трошки, поки мені ще не черга танцювати… Містер Оґлторп читатиме свій переклад пісень Білітіс, а я передаватиму їх танцями.

Еллен повела очима від одної до другого. Оґлторп, звівши брови, кивнув головою.

Довгий час сиділа вона мовчки, дивлячися на танки й на гомінливу, залюднену кімнату. Втома туманом застилала їй очі.

Грамофон грав якусь турецьку мелодію. Естер Вуріз, худорлява жінка з купою пофарбованого хною волосся, підстриженого на рівні вух, вийшла, несучи посудину з ладаном, що над нею крутився дим, а перед Естер ішли два юнаки, стелячи їй під ноги довгий килимок. На ній були шовкові шаровари, металевий пояс і обручки, що дзенькали на руках. Усі плескали, примовляючи: — Дивно! Чудово! — аж тут зненацька з сумежної кімнати тричі проверещали жінки. Усі посхоплювалися з місць. У дверях став гладкий чоловік у котелку.