Одержавши листа м-с Джералд, Лестер вирішив, що треба відвідати її. Він перед нею винний — останні місяці до від’їзду Дженні він навіть не заглядав до неї. Але й зараз він не став поспішати. Через деякий час вона по телефону запросила його на обід, і тоді він, нарешті, поїхав.

М-с Джералд була прекрасна в ролі гостинної хазяйки. Серед її гостей були піаніст Альбоні, скульптор Адам Раскович, англійський вчений сер Нельсон Кіз, а також — на здивування Лестера — м-р і м-с Беррі Додж, з якими він не зустрічався, хіба що мимохідь, уже кілька років. Лестер і хазяйка дому весело обмінялися привітаннями, як люди, що чудово розуміють одно одного і що раді випадкові провести час разом.

— І не сором вам, сер? — сказала вона, тільки Лестер з’явився на дверях. — Хіба можна забувати старих друзів? Ви будете за це покарані.

— Я був страшенно зайнятий, — відповів він. — А яка мене чекає кара? Сподіваюсь, дев’яносто різок вистачить?

— Дев’яносто різок — ще б пак! — заперечила вона. — Ви хочете легко розплатитись. Я забула, як це карають злочинців у Сіамі?

— Напевне, кидають у кипляче масло.

— Оце ще так. Я вже придумаю для вас якусь страшну кару.

— Ну, коли придумаєте — повідомте мене, — засміявся він, але в цей час м-с де-Лінкум, що допомагала хазяйці приймати гостей, повела його, щоб познайомити із знатними іноземцями.

Зав’язалася жвава розмова. Лестер, який завжди почував себе у такій обстановці, як риба в воді, відчував незвичайний приплив бадьорості. Обернувшись, він раптом побачив поруч з собою Беррі Доджа.

Додж сяяв від найлюб’язнішої посмішки.

— Де ти мандруєш? — запитав він. — Ми тебе не бачили вже й не знаю скільки років. Підемо до місіс Додж, вона хоче з тобою поговорити.

— Так, давненько не бачились, — безтурботно підтвердив Лестер, згадавши їх останню зустріч і тон Доджа, такий несхожий на його сьогоднішнє поводження. — Живу я в «Аудіторіумі».

— А я тільки цими днями про тебе довідувався. Ти Джексона Дюбуа знаєш? Ну, звичайно, знаєш. Так от ми з ним збираємось махнути до Канади пополювати. Ти з нами не поїдеш за компанію?

— Зараз не можу, — відповів Лестер, — я дуже зайнятий. Якось іншим разом — із задоволенням.

Додж не відходив від нього. Зовсім недавно він прочитав, що Лестер обраний до правління ще однієї компанії, — видно, людина знову пішла угору. Але тут оголосили, що обід поданий, і Лестер опинився праворуч від м-с Джералд.

— Ви не збираєтесь побувати в мене з менш офіціальним візитом? — запитала вона напівголосно, користуючись хвилиною, коли бесіда за столом зробилася особливо жвавою.