«Одного ми спіймали, скоро запопадемо й другого». Як поліція передбачала, так воно і сталося. Хоча не зовсім так сталося, як гадалося. Вони гадали, що скоро його спіймають. А насправді він уже був у них у руках, він ще раніше пройшов через той самий червоний будинок поліцейського управління, тільки через інші кімнати й інші руки, і вже сидить у Моабіті.

Адже Райнгольд ніколи довго не бариться, от і з цією справою покінчив без жодних зволікань. Він не любить воловодити. Ви ж пам'ятаєте, як він тоді з Францом вчинив; за кілька днів зрозумів, що за гру той веде проти нього, й одразу ж вирішив проблему.

Одного вечора Райнгольд вирушив до Моцштрасе, аж бачить — на рекламних тумбах висять оголошення про грошову винагороду за допомогу в розшуку причетних до вбивства; от він і каже сам до себе: треба, щоб мене схопили з фальшивими документами за якийсь дрібний злочин, поцупити дамську сумочку чи щось таке. Буцегарня — найнадійніше місце, коли треба сховатись. І все проходить добре, лише елегантній пані він надто сильно вліпив по пиці. Але то таке, думає Райнгольд, головне — зникнути з поля зору. В управлінні в нього дістали з кишені фальшиві папери на ім'я Морошкевича, і швиденько в Моабіт, в управлінні так і не збагнули, хто саме потрапив їм до рук, адже хлопець ще ні разу не сидів, а який поліцейський може пам'ятати всіх тих, хто перебуває в розшуку? Тихо й мирно проходить судовий процес, поводився він так само тихо й скромно, як то було в управлінні поліції. Але оскільки той Морошкевич був у розшуку в Польщі як кишеньковий злодій, та ще й, негідник, насмілився промишляти в аристократичному районі міста, ні з того ні з сього накинувся на пані, побив її та вихопив у неї сумочку, такого не можна терпіти, тут вам не Росія і не Польща, таке вам не минеться, вирішили Райнгольда показово покарати і припаяли йому чотири роки тюрми з позбавленням прав на п'ять років, з перебуванням під поліційним наглядом після звільнення і таке інше. Кастет конфісковано і прилучено до справи. Засуджений має покрити судові витрати, оголошується перерва на десять хвилин, тут страшенно жарко, занадто натопили, будь ласка, під час перерви відчиніть вікна, засуджений, ви маєте що заявити?

Райнгольд, звичайно, не збирався нічого заявляти, право на перегляд справи за ним зберігається, він задоволений своїм вироком, боятися йому більше нічого. І через два дні все вже позаду, все, все, і він знову викрутився. Паскудна справа з цією Міцою та тим її ослом Біберкопфом, але поки що ми з усім упоралися, поки що все йде за нашим планом, алілуя, алілуя, алілуя!