Ось уже й вівторок, Конрадів приятель стоїть перед поліцейським управлінням і вивчає оголошення: чи справді все так і є, як розказував Конрад, чи справді цей, як пак його, Райнгольд, перебуває у розшуку, а головне, чи призначено за нього винагороду, бо, може, Конрад усе це вигадав.

Аж тут він читає ім'я і аж закляк, спершу очам своїм не вірить, о Боже, вбивство проститутки Парсунке у Фраєнвальде, ім'я сходиться, чи справді це він, о Господи, винагорода 1000 марок, люди добрі, 1000 марок! Він вражений до глибини душі, 1000 марок, він одразу біжить до своєї подружки й після обіду разом з нею повертається до поліції, а та каже, що заходив Конрад і питав про нього, ага, той щось відчув, що ж робити, що робити, та послухай, про що тут думати, це ж убивця, та й хто він тобі, а Конрад, що Конрад, хто зна, коли ти його знову побачиш, і звідки він знатиме, що це ти заявив, а гроші, сам подумай, 1000 марок, ти ж без роботи сидиш, що тут довго думати. «Але чи то справді він?» — «Та що тут думати, давай, ходімо».

І ось він чітко і ясно розказав черговому комісарові все, що йому було відомо. А коли в суботу Конрад поїхав до Бранденбурзької в'язниці провідати Райнгольда і передати йому всякої всячини від нареченої і від Пумса, він побачив залишену кимось у купе стару вечірню газету, за четвер, а на першій сторінці заголовок: Морошкевич, Райнгольд, Бранденбург, а звідки все це знає, не сказав. Оскільки він не мав із собою паперів, то йому разом з подружкою довелося посидіти, поки з'ясують його особу. Та невдовзі все було гаразд.

А коли в суботу Конрад поїхав до Бранденбурзької в'язниці провідати Райнгольда і передати йому всякої всячини від нареченої і від Пумса, він побачив у купе стару вечірню газету, за четвер, а на першій сторінці заголовок: «Убивство у Фраєнвальде розкрито. Убивця — у в'язниці під чужим прізвищем». Поїзд гуркотить під Конрадом, колеса грякають на стиках рейок, поїзд гуркотить далі. Що це взагалі за газета, за яке число, ага, «Локальанцайґер», четвер, вечірній випуск.

Він таки попався. Перевели в Берлін. І це все я наробив!

Жінки і кохання усе життя приносили Райнгольду щастя й нещастя, а насамкінець таки занапастили його. Перевели Райнгольда до Берліна, він поводився мов несамовитий. Ще трохи, і його направили б у той самий заклад, куди потрапив його колишній друг Біберкопф. Тепер, опинившись у Моабіті й трохи заспокоївшись, він чекає, як повернеться його справа, бо не знає, чого можна сподіватися від Франца Біберкопфа, а той був чи то співучасником злочину, чи підбурювачем, і поки що важко зрозуміти, чим узагалі все це скінчиться.