1950 рік — доповідь Дебліна «Література, її природа та її роль» в Майнцській академії. Це його остання спроба сформулювати своє письменницьке кредо. Літературу Деблін протиставляє сучасним природничим наукам, від яких він не чекає суттєвого внеску до розуміння суті природи та творення. Натомість література, на його думку, наділена «специфічним знанням та можливостями», вона є «широким непонятійним знанням».

1952 рік — Деблін переносить інфаркт, тривалий час перебуває у лікарні.

1953 рік — Деблін, розчарувавшись в повоєнній Німеччині, переїздить до Парижа. Відкидає пропозицію Брехта переїхати до Німецької Демократичної Республіки.

1954 рік — у Дебліна різке загострення хвороби Паркінсона, йому доводиться багато часу проводити в різних клініках та санаторіях. Творчість Дебліна відзначена Великою літературною премією Майнцської академії.

1955 рік — після тривалого перебування у Фрайбурзькій лікарні та в санаторії у Гехеншванді повертається до Парижа.

1956 рік — роман Дебліна «Гамлет, або Довга ніч добігає кінця» виходить друком в НДР, оскільки протягом десяти років Деблін не зміг знайти для нього видавця. Роман дуже прихильно зустріли як критики, так і читачі.

1957 рік — працює над есе «Про життя і смерть, яких не існує». 26 червня в Еммендінґені Альфред Деблін помирає. 27 червня Деблін посмертно одержав Літературну премію Баварської академії мистецтв; 28 червня його поховали поряд із сином Вольфґанґом в Уссера (Воґези, Франція). 15 вересня дружина Дебліна Ерна накладає на себе руки; вона також похована в Уссера.

1980 рік — роман «Берлін Александерплац» екранізовано Райнером Вернером Фассбіндером у вигляді 14-серійного телесеріалу. Роль Франца Біберкопфа зіграв Ґюнтер Лампрехт.

Основні твори Альфреда Дебліна

Основні твори Альфреда Дебліна

1905: «Втрата пам'яті при психозі Корсакова», докторська дисертація;

1905: «Лідія та Мексхен», п'єса;