На цьому я хотів би зупинитися у своїх міркуваннях про мову, про її продуктивну силу в формальному та ідейному аспекті, про її примусовий характер. Я також не розводитимуся про те, що вважаю звільнення епічного твору від зв'язку з книжкою хоча й складним, але корисним, і корисним саме з погляду мови. Книжка — це смерть справжньої мови. Епік, який тільки пише, залишає поза увагою найважливіші формотворчі сили мови; я вже давно висунув гасло: геть від книжки, проте я не бачу жодного чіткого шляху для сьогоднішнього епічного автора, хіба що шлях до якогось нового театру. Це, власне, є продовженням моїх слів, сказаних вище, про необхідність відродження та відновлення епічного твору.

Що ж є визначальним для епічного твору? Здатність його автора глибоко зануритися в реальність і пронизати її, щоб таким чином прийти до простих, великих, визначальних базових ситуацій та фігур людського існування. Але для того, щоб створити живий витвір словесного мистецтва, сюди ще слід додати здатність автора до нестримного вимислу. І по-третє, все це має виливатися в потік живої мови, за яким і слідує автор.

1928

Основні дати життя Альфреда Дебліна

Основні дати життя Альфреда Дебліна

10 серпня 1878 року — Альфред Деблін народився в місті Штеттин (сьогодні польський Щецин) в асимільованій єврейській родині. Він був четвертою дитиною Макса та Софії Деблінів. Батько — Макс Деблін (1846–1921) походив з Познані, він був кравцем та власником крамниці одягу. Мати — Софія Деблін, в дівоцтві Фрайденгайм (1844–1920), була дочкою заможного комерсанта.

1885 рік — Альфреда записали до реальної гімназії Фрідріха-Вільгельма. Незважаючи на сильну короткозорість, батько відмовлявся купити синові окуляри, тож Альфред був змушений завжди сидіти за першою партою. У нього рано з'явилося зацікавлення літературою. Загалом потяг до мистецтва йшов від батька, який грав на піаніно й скрипці, малював та співав у синагозі. Натомість мати Дебліна була насамперед практичною жінкою.

1888 рік — Макс Деблін закохується в Генрієтту Цандер, молодшу за нього на 20 років, і, зазнавши банкрутства, тікає разом з нею до Америки. Альфред із матір'ю, братами й сестрою переїздить до Берліна, де вони знайшли притулок у заможного брата матері Рудольфа. Батько невдовзі повернувся з Америки, та дві його спроби примирення закінчилися нічим. Родина тривалий час жила у великій фінансовій скруті.

1891 рік — Альфред знову пішов до школи, пропустивши три роки через переїзди та брак грошей, щоб платити за навчання. У Кельнській гімназії Берліна Деблін знову захопився літературою. Його улюблені автори: Святий Августин, Спіноза, Кляйст, Гельдерлін, Достоєвський, Шопенгауер, Ніцше.