1925 рік — участь в «Групі 1925», вільному об'єднанні письменників ліво-ліберальних та комуністичних поглядів. Знайомство з Бертольдом Брехтом, Йоганесом Бехером, Германом Казахом та ін.

1927 рік — епічний твір «Манас», про який захоплено відгукнувся Роберт Музіль.

1928 рік — Дебліна обрано членом Прусської академії мистецтв. Початок роботи над романом «Берлін Александерплац». Рецензія на німецький переклад роману Джеймса Джойса «Улісс». Доповідь «Побудова епічного твору» для студентів Берлінського університету.

1929 рік — публікація роману «Берлін Александерплац». Роман захоплено зустрічають як критики, так і читачі. Майже відразу він перекладається основними європейськими мовами. Саме завдяки цьому роману Деблін стає одним з найпопулярніших письменників Ваймарської республіки.

1930 рік — вотум за присудження премії Ґете Зигмунду Фройду. Адаптація роману «Берлін Александерплац» як радіоп'єси. Робота над сценарієм фільму за романом «Берлін Александерплац».

1931 рік — переїзд у західну частину Берліна. Екранізація роману «Берлін Александерплац» режисером Філом Ютці; в головній ролі Гайнріх Ґеорґе. Альфред Деблін та Гайнріх Манн укладають «Читанку для шкіл у Пруссії».

1933 рік — твори Дебліна одержують від правлячого нацистського режиму ярлик «асфальтної літератури», він зазнає утисків через своє єврейське походження; 28 лютого, наступного дня після підпалу Райхстаґу, Деблін емігрує з Німеччини до Швейцарії. Оселяється з родиною у Цюриху. У травні його твори разом з творами інших видатних письменників публічно спалюються в Німеччині нацистами та їхніми прибічниками. Згодом еміграція до Франції. Деблін вивчає мову їдиш, співпрацює з єврейськими організаціями. Робота над сюрреалістичним романом «Вавилонська мандрівка».

1935 рік — старший син Дебліна Петер емігрує до США.

1936 рік — Деблін приймає французьке громадянство.

1937 рік — знайомство з Жаном Полем Сартром та Симоною Бовуар. Знайомство з германістом Робертом Міндером, який залишиться близьким другом Дебліна до кінця життя.