— Боже мій! — скрикнув містер Піквік. — Що за?.. — і він спинився, бо гладкий хлопець уже випростався й удав, ніби спить.

— В чім річ? — спитав містер Вордл.

— Якийсь чудний хлопець, — відповів містер Піквік, дещо знервовано поглядаючи на Джо. — Може, воно і неприємно, але я починаю думати, що він не сповна розуму.

— О, містер Піквік, бога ради не кажіть цього! — враз скрикнули Арабелла з Емілією.

— Звичайно, я не зовсім певний цього, — відповів містер Піквік серед загальної мовчанки й стурбованих поглядів, — але манери його просто лякають мене. Ой! — містер Піквік аж підскочив. — Перепрошую, леді, він тільки но якимось гострим струментом штрикнув мене в ногу. Він таки, безперечно, збожеволів.

— Він — п’яний!— гримнув містер Вордл. — Подзвоніть! Покличте коридорних і Він — п’яний.

— Я не п’яний, — зарюмав хлопець, падаючи навколішки перед своїм паном, що вхопив його за комір. — Я не п’яний.

— Тоді ти сказився. Ще гірше. Покличте коридорних!— гукав старий джентльмен.

— Я не сказився. Я зовсім здоровий, — запевняв хлопець.

— Якого ж тоді дідька ти штрикнув містера Піквіка чимсь гострим? — із серцем скрикнув містер Вордл.

— Він не хотів дивитись на мене. Я маю йому щось сказати.

— Що ти маєш сказати йому? — спитало разом з півдюжини голосів.

Гладкий хлопець зітхнув, безпорадно глянув на двері спальні й суглобами вказних пальців утер дві сльози.

— Що ти мав сказати йому? — напосідав Вордл, трясучи хлопця.

— Облиште, — промовив містер Піквік, — дозвольте, я сам поговорю з ним. Отже, що ти мав переказати мені, голубчику.

— Я хотів шепнути.

— Ти, напевне, хотів відкусити йому вухо, поганцю,— догадався Вордл. — Не підходьте до нього. Він божевільний. Подзвоніть. Нехай його заберуть звідси.

Крик загального здивування спинив містера Вінкла, що простяг уже руку до дзвоника. З спальні вийшов ув’язнений закоханець і, ввесь червоний від замішання, чемно вклонився товариству.

— Алло! — скрикнув містер Вордл, випускаючи з рук комір гладкого хлопця.— Що це значить?

— Я сидів у сусідній кімнаті відтоді, як ви повернулися, сер, — пояснив містер Снодграс.