Моя тітка Сара приділила б значну увагу тому, як Сюзанна та Марджорі приготували священне коло. Декотрі з речовин та обладнання, яке вони використовували, я знала — наприклад, сіль, якою вони посипали дошки долівки, щоб очистити простір, але решта були мені невідомими. Відьомський комплект Сари складався з двох ножів (один із чорним руків’ям, а другий — з білим), гримуара Бішопів та всіляких трав та рослин. Відьми ж Єлизаветинської доби потребували більшої кількості предметів для здійснення своєї магії, і серед тих предметів були, наприклад, мітли. Мені ніколи іще не доводилося бачити відьму з мітлою, хіба що на Гелловін, де мітли, разом із гостроконечними капелюхами, були елементом антуражу.

Кожна з відьом громади Гарлікгайт принесла з собою оригінальну мітлу. Мітла Марджорі була зроблена з вишневої гілки. На вершечку держака виднілися вирізьблені знаки та символи. Замість традиційної драчки Марджорі прив’язала до нижньої частини гілки трáви та прутики — у тому місці, де держак розгалужувався на дві тонші гілки. Вона пояснила мені, що в її магії трави відігравали важливу роль: реп’ях — для зняття заклять, біло-жовті квіти піретруму — для захисту, жорсткі стебла розмарину — для очищення і промивання. Мітла Сюзанни була зроблена з бересту, що символізував етапи життя від народження до смерті та стосувався її фаху як повитухи. Такими ж були й рослини, прив’язані до нього: м’ясисті листки папороті для загоювання ран, піняво-білі квіти сідача для захисту та гострі листки жовтозілля для міцного здоров’я.

Марджорі та Сюзанна ретельно розтерли сіль по підлозі за годинниковою стрілкою так, що її тоненькі кристалики пройшлися по кожному дюйму підлоги. Марджорі пояснила мені, що сіль не лише очистить простір, а й закупорить його так, щоб моя енергія не вилилася у навколишній світ, коли її повністю розкріпачать.

Гуді Альсоп закрила своїми заклинаннями вікна, двері й навіть димар. Привидів-домовиків поставили перед вибором: або сховатися посеред брусів даху й не заважати, або знайти тимчасовий притулок у родини, яка мешкала на нижньому поверсі. Не бажаючи нічого пропустити і трохи заздрячи двійникові, який не мав іншого вибору, окрім як залишатися біля своєї хазяйки, привиди почали пурхати поміж брусів і теревенити, гадаючи, чи матимуть мешканці Ньюгейт-стріт хоча б хвилину відпочинку тепер, коли ворожнеча між привидом середньовічної королеви Ізабелли та привидом жінки-убивці на ім’я леді Агнеса Хангерфорд знову спалахнула з іще більшою силою.

Елізабет і Кетрін вгамували мої нерви — і водночас заглушили розповідь про моторошні деталі страшних діянь і смерті леді Агнеси — розказуючи про декотрі зі своїх ранніх магічних пригод і спонукавши й мене розповісти про свої пригоди. Елізабет була вражена моєю оповідкою про те, як я спрямувала воду з-під садочка Сари до своїх долонь — краплина за краплиною. А Кетрін захоплено заквоктала, коли я розповідала про те, як я, уявивши, що тримаю в руках лук та стрілу, уразила відьмовогнем жінку-вампіра.