Так і є: Фронда парламентська і Фронда принців.

Еліти гризуться за владу – але суто між собою.

Ворона вороні ока не виклює, тому чиновники називають себе «народом» і спокійно почуваються серед натовпу, такого білого й пухнастого… Чи точніше цього разу такого солодкого та помаранчевого, як напій «Фанта» з бульбашками, що приємно лоскочуть горлянку і «стріляють» в ніс.

А народ?!

А що народ?..

Народ вирядився в усе помаранчеве й радіє, як його Терезка.

Задерикувато горлає: «Дорошенко – так! Самойлович – мудак!»

До хрипоти обурюється «контрою», як його теперішня заступниця по редакції журналу «Буржуїн» Стефанія Радомирівна. Або як той здоровань у помаранчевій жилетці.

Чіпляє бантики котикам і песикам.

Запускає жовтогарячі повітряні кульки.

Але хоча народ є незмінно-мудрим, хтось таки спромігся піддурити його.

Бо все це не революція ніяка, а суцільна ПРОФАНАЦІЯ!

Одне слово: ФРОНДА, яка нічого принципово не змінює…

Тому калиновий кулон на срібний браслет і не перетворився.

Тому Спартак і побачив тільки один знак, а не вісім одразу.

І той знак не спрацював.

Що ж лишається?!

Невже повна безнадія, як в одному з віршів покійного Тараса Ліпольця?..