Група пройшла майже в кінець галереї. Карлик зайшов до одної з печер і, пошаривши рукою по стіні ліворуч від входу, ввімкнув світло.

— Ось, — сказав він, пропускаючи хлопців і дівчину всередину.

— Що за діра? — роззираючися, прошепотів Левко.

Приміщення було штучно висічене в суцільній кам’яній брилі, а не сформоване з граней окремих брил (як інші, бачені хлопцем по дорозі нагору), і, судячи по рівню майстерності, з якою рубали стіни, люди, що висікали кімнату, не мали нічого спільного з тими, хто зводив Паїтіті. Місця сколів були жахливо нерівними, у стелі дірки, наче її рівняли динамітом, сама форма приміщення видавалась кричуще неправильною. Над входом під стелею висіла лампа, захищена ґратчастим забралом. Справа від входу стояли два переносні ліхтарі, на вигляд подібні до гасових світильників, якими користувалися шахтарі на початку минулого століття, але при уважнішому ознайомленні ставало зрозуміло, що ліхтарі електричні. Проте загалом світла лампи вистачало.

Вікон у кімнаті не було.

— Це ваше. — Амаро з нарочитою гостинністю обвів кімнату рукою. — Ваша «нора».

Через нерівності стін і підлоги було важко визначити, яку форму мала «нора» в плані: чи то прямокутник, чи то неправильний багатокутник. Левко на око визначив площу — двадцять п’ять — тридцять квадратних метрів, небагато, але їм чотирьом має вистачити. Від долівки до стелі (у найнижчих точках) було чотири метри. Лівіше за вимикачем світла він побачив ряд із чотирьох розеток.

— Нора… це точно, — пробурмотів Сьома.

— Вам зараз принесуть матраци й подушки, на яких спатимете. — Левко бачив, як сіпається око Амаро. — Біотуалети далі по коридору, в самому кінці. Там є й душ. Можете хлюпатися скільки влізе, води у нас достатньо. — Коротун надприродним чином розривав суть своїх слів з їхнім звучанням: тон і зміст сказаного разюче не пасували один одному. Він говорив нібито приємні речі, виявляв гостинність, але промовляв слова голосом, від якого мурашки бігли по спині. Тим самим голосом він міг розказувати засудженому до страти, де є туалет і душ, щоб той зміг справити нужду і востаннє помитись перед смертю. — Ліхтарі тут на випадок, якщо зникне централізоване освітлення, коли трапиться яка біда з генератором нагорі. — Він обвів поглядом бранців і, підсміюючися, сказав: — Ну, розташовуйтеся. Скоро прийде лікар і підлатає вас… студентики.

Перуанці вийшли.

Троє хлопців і дівчина не рухались, роззираючись і час від часу ловлячи розгублені погляди один одного. Печера була похмурою, гнітючою і… ворожою. Першим ворухнувся Семен. Хлопець пошкутильгав до стіни і обіперся на неї стіною.