— Дякую, — витиснув Семен.

— Було б за що дякувати. — Мел Барр обернувся до Ґрема і Левка. — Маю кілька слів до вас… до вас усіх. Їх просив передати містер Х’юз-Коулман.

— О’кей, — безбарвно промовив Лео.

— Навряд чи ви в захваті від свого помешкання. — Чоловік обвів рукою «нору». — І я вас розумію. А тому вам люб’язно дозволили вільно пересуватись по Паїтіті за умови, що ви надягнете на зап’ястки ось це. — Барр видобув з сумки чотири браслети з випуклими синіми лампочками. Півсферичні індикатори були неактивними.

— Що це? — спитала Сатомі.

— Радіомаяки, що посилають безперервні короткохвильові сигнали, відмічаючи ваше місцезнаходження на загальному радарі. Вони є у всіх. — Ірландець, труснувши долонею, продемонстрував ліву руку: зап’ястя обжимав такий самий браслет, тільки лампочка блимала якось особливо (світло не зникало й появлялося, воно «висихало», згущуючись до туманного густо-синього, після чого розгоралось до сліпуче блакитного кольору). — Це задля вашої ж безпеки.

«У нас є вибір?» — зміркував Левко. А ще лікар казав неправду. Українець пам’ятав, що у ґевалів із американськими штурмовими гвинтівками браслетів не було. Як і у Джейсона.

— Ми справді зможемо йти куди заманеться? — примружив око хлопець.

— Так.

Левко першим простягнув праву руку. Мел начепив браслет на зап’ясток і застібнув замок. Тієї ж миті лампочка спалахнула. Секунд десять вона горіла рівним синім світлом, після чого стала пульсувати, як і та, що на руці Ірландця. Забравши руку, українець оглянув браслет. Защіпка нагадувала замок на наручниках. Сумнівно, що її вдасться розстебнути без спеціального ключа.

Ґрем, Сатомі і Семен без нарікань дозволили надягнути на себе браслети.

— Чудово, — закінчивши, Мел Барр холодно всміхнувся, — проте є одне обмеження стосовно вашого пересування по Паїтіті.

«Чувак, ти передбачуваний, як жарти у містера Біна», — скрипнув зубами Левко.

— Більшість коридорів всередині споруди освітлюються стаціонарними джерелами світла, як, скажімо, ось ця галерея. — Чоловік махнув рукою за спину, вказуючи на вихід з «нори». — Однак у підземеллі під нами, набагато нижче за житлові приміщення, склади й лабораторії, є ходи, що обладнані сенсорами руху. Світло в них вмикається лише тоді і лише там, де є рух. Більшість часу коридор огорнутий темрявою, і тільки тоді, коли хтось вступить у галерею, автоматично вмикається світло. Так ось, вам суворо забороняється заходити в такі галереї і наближатись до приміщень, у які вони ведуть. Це наказ Джейсона, і він попросив наголосити, що за його порушення ви будете жорстоко покарані. — Лікар перевів подих. — Це зрозуміло?