Кімната з білого мармуру

Кімната з білого мармуру

LXXXIX

14 серпня 2012 року, 08:40 (UTC – 5) Паїтіті

Розставивши ноги, Джейсон стояв посеред «нори». На ньому були широкі джинси, похідні бутси і легка вітрівка.

У коридорі спинився один зі стрільців.

— Сьогодні допомагатимеш Марко на кухні. — Чоловік показав пальцем на дівчину.

— Хто такий Марко? — підозріло зиркнула на чоловіка Сатомі.

— Наш кухар. Не бійся, красуне, кулінар буде чемним, обіцяю, інакше я використаю його яйця замість м’ячиків для гольфу. Можеш йому так і сказати. Головне, аби робила все, що він накаже по кухні. — Джейсон повернувся до мулата, оцінюючим поглядом ковзнув по мускулах на руках і грудях. Завдячуючи спеці і паршивому харчуванню (особливо в дні, що передували полону), вони здулися, та все ж вражали. Сивочолий задоволено гмикнув. — Тебе, ніґґа, сам Бог велів послати на плантацію.

— Яку плантацію? — так само насторожено, як і японка мить тому, поцікавився Ґрем.

Джейсон роздратовано клацнув зубами, з боків міцно стиснутих губ концентричними півмісяцями скупчились зморшки. Ніздрі віддулися, над ними проступили дві ямки, так його заціпило. Левко зміркував, що чоловік, мабуть, більш вибухонебезпечний, ніж нітрогліцерин. Спалахує від найслабшого непродуманого посмику. Спопеляючи поглядом мулата, Джейсон озвався, і звучав він так, наче проштовхує вгору по стравоходу печінкові камені завбільшки з перепелині яйця:

— Ви з мене знущаєтесь, шмаркачі? Ви гадаєте, у нас тут клуб «чомучок» чи зібрання дошкільнят, які можуть до безкінечності діставати запитаннями? — Очі химерно пульсували, переливались сріблом, але від цього чоловік не змахував на божевільного. Він помовчав, пройшовшись поглядом по хлопцях та дівчині, а тоді прогарчав, бризкаючи слиною: — Ви не ставите запитання — ви робите, що я наказую! Вдовбайте це в свої тупі казанки, бо, дупою присягаюся, двічі повторювати я не збираюсь. — Він тицьнув пальцем на Ґрема і промовив абсолютно рівним і спокійним голосом: — Якщо я сказав, що ти йдеш на плантацію, ти маєш викрикнути «з радістю, сер!» і почати збиратися.

Ніякої реакції. Хлопці мовчки витріщались на Джейсона, Сатомі прикипіла очима до долівки. Джейсон розвернувся впівоберта до ґевала, чий силует вимальовувався у галереї:

— Він якийсь загальмований. — Після чого ривком підлетів до Ґрема (Левко сахнувся, здавалося, сивочолий почне шматувати мулата голими руками) і знову перейшов на крик: — Я сказав: ти маєш викрикнути «з радістю, сер!» і почати збиратися!!

Ґрем спершу відсахнувся, як і Левко, але тут-таки поквапно підвівся і став ритись у наплічниках. Він безглуздо перебирав речі, не знаючи, що саме треба «збирати».