Клац! Світло. Клац! Темрява…
LXXXV
Через збудження й перенасичення враженнями Сьома проґавив критично важливий момент. Незважаючи на виняткову прозірливість, росіянин не подумав, що датчик руху, який посилає сигнал на причеплений під стелею світильник, з легкістю може відсилати цей самий сигнал кудись іще, скажімо, на спеціальний комп’ютер, що стоїть під навісом на горішній терасі. У той момент, коли Сьома залишив кімнату зі скарбами і продовжив спуск по галереї, один із вартових-перуанців знавісніло грюкав у двері котеджу, будячи Джейсона, а другий з автоматом напоготів і затиснутим у зубах ліхтариком уже мчав углиб Твердині, збираючися затримати порушника…
LXXXVI
Третє приміщення виявилось іншим. Сьома зрозумів це, ще навіть не наблизившись.
Вхід був прямокутним, як і до «фіолетової» кімнати, але обкладений світлим каменем. А ще з приміщення надходило химерне світіння. Щось усередині кімнати наповнювало повітря перед хідником хвилями м’якого зеленкуватого світла, як планктон, що фосфоресціює, наповнює люмінесценцією води океану. Хлопець завмер, почекавши, поки згасне лампа над головою, і переконався, що йому не ввижається: хвилі стали об’ємнішими, світло — густішим.
Кілька кроків, і Сьома потрапив у кімнату з білого мармуру. Приміщення мало форму куба, всі грані якого облицьовували відполіровані плити лілейного кольору. Лише де-не-де на стінах та стелі траплялися жовті прожилки. Дивовижна урочиста білість, здавалося, витискає геть чорноту, що заповзала з коридору.
На висоті трьох метрів від підлоги по контуру стін тягнулася прокладка з невідомого зеленого матеріалу, що був джерелом фосфоресційного світіння.
Проте найбільше захоплення викликало інше.
Заскочивши в кімнату, Семен вперся поглядом у малозрозумілий малюнок, що займав більшу частину протилежної до входу стіни. На білому мармурі двома суміжними колонками розташувались вісім пар сірувато-чорних відбитків людських долонь. Між кожною парою проступав чорний символ. Вгорі над колонками розмістилися поряд чорний кружечок і щось, що змахувало на відбиток великого пальця.
На стінах зліва і справа проступали безліч інших написів, наскільки міг судити Сьома, сформовані виключно з восьми символів, розміщених поміж парами долонь.
Семен наблизився впритул і побачив, що відбитки