14 серпня 2012 року, 08:47 (UTC – 5) Паїтіті

Ґрем стояв на терасі, спостерігаючи, як Лео зникає в порожньому череві гелікоптера «Мі-17», і чекав, поки Амаро Кіспе відбере мачігуенга, які підуть на плантацію. Почувався американець кепсько, невизначеність душила його, але ще більше пригнічував той факт, що їх розділили: Сьома лишається в підземеллі, українець летить невідь-куди, а Сатомі заслали гарувати на кухню до прилизаного італійця.

Зрештою карлик визначився. Разом з Ґремом вирушали п’ятеро перуанців і восьмеро індіанців мачігуенга. Перуанці вирушали без зброї, лиця були похмурими, і американець здогадався, що «похід на плантацію» вважався серед ним чимось на кшталт принизливого, але невідворотного обов’язку, якимось різновидом кріпацької повинності. Обличчя індіанців нічого не виражали: важка фізична праця була невід’ємним атрибутом їхнього існування. Ґрем вразився, помітивши, що мачігуенга босі. Він уявити не міг, як можна ходити по сельві невзутому.

Гурт, що вирушав до плантації, мав конвоювати один зі стрільців Джейсона, той, що спускався з сивочолим у «нору» кілька хвилин тому. Стоячи на відкритій ділянці, попри ранню годину починаючи пітніти, Ґрем роздивлявся його. Височенний, майже під два метри, відносно худий (принаймні він здавався худим на тлі інших трьох горлорізів великого боса), з дуже крупними кістками. Плечі, лікті й коліна випирали, немов шарніри грубо зібраного механізму. Довгі пальці з опуклими суглобами нагадували маніпулятори японських роботів. Очі сіро-сині, волосся світле. Відчувалася скандинавська кров. Коли чоловік стояв і не рухався, то справляв враження довготелесого незграби (геть чисто опора високовольтної лінії в людській подобі), та щойно він починав рухатись, незграбність дивовижним чином зникала. Рухи були стрімкими й спритними, м’язи вигравали, а маслаки, які так жахливо випирали в нерухомому стані, виглядали цілком гармонійно. На відміну від колег зі «служби безпеки» Джейсона, він був жилавий, як столітній дуб. Не роздутий на стероїдах у тренажерному залі, а по-справжньому м’язистий.

Найпомітнішою ознакою були вилиці, що стовбурчились у сторони, роблячи довгасте лице схожим на череп з натягнутою на нього маскою і штучними очима.

На вигляд довготелесому було років тридцять. Він був єдиним, хто йшов до плантації озброєним. На правому плечі, стволом донизу, висіла штурмова гвинтівка М16, на лівому — недбало накинутий одношлейковий рюкзак з логотипом охоронної компанії «Blackwater»[122]: чорний ведмежий слід в овальному, сплюснутому згори і знизу, прицілі бордового кольору.