— Хей, бадді, чуєш мене? — Від довготелесого їх відділяло півсотні метрів, але мулат все одно говорив пошепки.

З іншого боку висадженого рядку кущів вигулькнула коричнева голова.

— Як тебе звуть?

— Хесус.

— А мене Ґрем. — Не даючи оговтатись, американець закидав хлопця запитаннями: — Чим ви тут займаєтесь, Хесусе? Вирощуєте коку і робите кокаїн?

— Ні, — замотав головою перуанець. — Кокаїн — це складно. Ми лише готуємо… як його?.. сировину. Так? Я правильно сказав? Продукт. Сирець. А кокаїн роблять у Колумбії.

За останні тридцять років світовий кокаїновий бізнес дуже змінився. У 1970—1990 роках на ринку домінував Медельїнський картель, яким заправляли Пабло Ескобар[125] і брати Очоа. Завдяки діяльності наркокартелю Колумбія стала світовим центром виробництва кокаїну. Всередині вісімдесятих картель зріс настільки, що почав впливати на політичне життя всієї Південної Америки, його дохід оцінювали у двадцять-тридцять відсотків сукупного ВВП Колумбії, Перу та Болівії. У 1984 році уряди названих країн за підтримки США почали активну боротьбу з наркокартелем, його лідерів цілеспрямовано знищували. 1984—1990 роки ввійшли в історію континенту під назвою кокаїнової війни. Під кінець декади Медельїнський картель зазнав поразки — усі осередки були розчавлені, лідери ліквідовані або ж арештовані (внаслідок руйнації монополії під час кокаїнової війни на роздрібному ринку відбулося здешевлення одного кілограму кокаїну в п’ять разів: з трьохсот до шістдесяти тисяч доларів, що тільки посприяло розширенню ринку). Після занепаду Медельїнського картелю на його місце прийшов картель Калі, який очолили брати Родріґес. До середини дев’яностих вони вже контролювали вісімдесят відсотків поставок кокаїну в США і дев’яносто відсотків поставок у Європу. Враховуючи досвід попередників, браття Родріґес інтенсивно виділяли кошти на фінансування політичних партій і лояльних кандидатів (включно з кандидатами у президенти). Втім, у 1995-му по картелю Калі також нанесли удар, лідерів запроторили у в’язниці, а матеріали, що потрапили на публіку, викликали низку скандалів у Колумбії. На початку ХХІ століття розпочався новий етап у розвитку кокаїнового бізнесу: всі серйозні гравці були знищені, їх місце посіли дрібні, не пов’язані між собою наркокартелі. Як показала практика, навіть наймогутніший наркокартель не спроможний протидіяти скоординованим зусиллям кількох держав.

— Це поле належить містеру Х’юз-Коулману?

— Кому? — Хесус узяв один зі щойно зірваних листків, протер від пилюки, заклав за щоку і розжував.