— Джейсону.
— А-а, ні. Це плантація Амаро Кіспе. Я і мої друзі також маємо частку з прибутку.
Плантація Амаро була однією з сировинних баз скромного (з оборотом трохи більше ніж чотирнадцять мільйонів доларів на рік) колумбійського картелю.
— Наскільки велику, якщо не таємниця? — Хлопці повернулись до збирання листя, але продовжували перемовлятись через кокаїновий кущ, не бачачи один другого.
— Одна доля на кожного.
— А скільки забирає собі
Хесус посміхнувся сам до себе, почувши, як Ґрем обізвав Амаро.
— Дев’яносто доль.
«Логічно», — подумав мулат.
— Це, мабуть, з біса прибутковий бізнес для тебе, бадді.
Перуанець розреготався і сміявся так довго, що на них почали задивлятися з інших рядів.
— Не глузуй з мене, американо. Зі ста кілограмів свіжого листя коки після первинної обробки лишається приблизно кілограм пасти, насиченої алкалоїдами. — Хесус, який майже напевно не вмів писати, досконально знав процес приготування кокаїну і, мабуть, краще за Ґрема міг пояснити, що таке алкалоїди. — Після вторинної обробки із двох з половиною кілограмів пасти виходить кілограм креку[127] чи кокаїну. Як гадаєш, скільки він коштує, Ґреме? Питаю: скільки він коштує тут, не в Америці, де ви платите по п’ятдесят баксів за один грам? Га? Собівартість одного кілограму кокаїну трохи більше ніж чотириста доларів. Колумбійці дають нам сто баксів за кілограм пасти. Подивишся в кінці дня, скільки насмикаємо листя, і прикинеш, що вийде в грошах. Часом за місяць кожному з нас не перепадає й шістдесяти доларів. Зате Амаро загрібає до п’яти тисяч. Ми більше заробляємо, охороняючи Твердиню і підсобляючи вченим.
— А Джейсон? Його стрільці? Вчені? Що вони тут роблять?
— Я не знаю… — Хесус затих, Ґрем подумав, що перуанець фільтрує, що можна, а що не варто казати. — Джейсон прийшов сюди давно, дуже давно, я ще був маленьким хлоп’ям, Кіспе підібрав мене на вулиці і забрав у джунглі, але пригадую, що люди Джейсона і банда Амаро ледве не перестріляли одне одного, реально почали війну в джунглях, і ніхто не хотів відступатись. Кіспе прагнув відстояти плантації, а Джейсон… йому щось потрібно було в Мадре-де-Діос. Зрештою вони пішли на перемовини й уклали мирову, домовились про щось. Відтоді Амаро вирощує коку і прикриває Джейсона, а Джейсон приплачує йому за це, а також ділиться… нібито ділиться… тим, що знаходить у надрах Твердині.
— Чим? — Ґрем перестав зривати листки.
— Цього я не знаю, Ґреме.
Отак перемовляючись, вони дістались іншого краю поля. Хесус, чи то злякавшися, що забрів надто далеко по території заборонених тем, чи то просто остерігаючися довготелесого, більше не поновлював розмову. Але й мулат також цього не прагнув. Наближаючись до халабуди, хлопець почав вигадувати, як би розговорити співвітчизника.