— На Проґресо є достатньо каністр, — неохоче признався пілот.

— Значить, завтра ми полетимо шукати зниклих мандрівників! А дисертація почекає, може, мені нарешті випала нагода зробити щось по-справжньому корисне в житті?

Ернесто кинув лютий погляд на пожмаканий листок у руках жінки і процідив:

— Як скажеш, міс…

CXLVI

19 серпня 2012 року, 16:35 (UTC – 5) Паїтіті

Торкнувшись ногами трави, Левко помчав уздовж південного краю тераси. Підборіддя тримав біля правого плеча, через що ледь не наскочив на кут крайнього бараку. Вдарившись плечем і одночасно запримітивши ворога, хлопець спинився.

Ґрем, Сьома і Сатомі по одному протиснулись між огорожею генератора й бараком і також завмерли. Не кліпаючи, дивились на українця. У Сатомі чи то від частого дихання, чи то від хвилювання відвисла щелепа.

Перуанець, стікаючи кров’ю, в паніці метався по третьому рівню і шукав місце для спуску. На щастя для Левка і на превеликий жаль для охоронця, штучно висічений пристінний спуск з тераси був на шістдесят метрів східніше від великої піраміди. В усіх інших місцях другий рівень від третього відділяла десятиметрова вертикальна стіна. Щоб урятуватись, вартовий мусив просуватись на захід, туди, звідки прийшов. Побачивши Левка, поранений закричав зі злості й відчаю і рвонув до піраміди.

Левко скинув АКМ до плеча, легко прицілився і смикнув спусковий гачок, пустивши дві короткі черги по три постріли кожна. Він стріляв стоячи, але хвилювався менше (у нього не було часу вагатися), а тому добився кращого результату. В той момент усе вирішилось. За мікроскопічну мить до того, як перуанець добіг до південно-східного ребра піраміди, дві кулі вп’ялися йому в спину і звалили ницьма. Левко полегшено фукнув: якби промазав, вартовий забіг би за південну грань і став би цілковито недосяжним (щоб знову взяти його на мушку, слід було дертись назад аж до руїн храму).

Ледь опустивши зброю, хлопець спостерігав за супротивником. Перуанець лежав на животі, по спині розповзались дві темно-червоні плями. Секунд за двадцять після влучання бідолаха заворушився: виставив у сторони лікті і поповз в напрямку піраміди. Левко знову скинув АКМ (він не відчував ані жалю до вартового, ані відрази до себе, незважаючи на те що розстрілював беззбройну людину), переставив перемикач на режим вогню одиночними пострілами, ретельно прицілився і став натискати на гашетку, рівняючи ствол після кожного пострілу. За шостою спробою він вгатив кулю акурат перуанцю у вухо.

Тиша, що встановилася після того, здавалась нестерпно гучною.

Левко опустив автомат. Повернувся до мулата, росіянина і японки.