— Hey! Do you fucking hear me[170]?

Левко відкрив очі і намацав очима овальне обличчя Джейсона. Х’юз-Коулман копнув хлопця ще раз.

— Ти чого тут розлігся? Відповідай!.. Що з тобою сталося?

Левко поворушив губами, проте нічого членороздільного витиснути йому не вдалося. Кожна губа рухалась сама по собі, унеможливлюючи осмислене мовлення.

— Де твої друзі?

Хлопець похитав головою, мовляв, не знаю. Щось таке майнуло в Левкових очах, що Джейсон повірив йому.

Сивочолий віддалився, думаючи, що другий з вигаданих ним варіантів відпадає. Якщо українець на Твердині, та ще й у такому ж незбагненно-пониклому стані, як і Зорн, значить, студенти ні до чого. Чоловік змінив би свою думку, якби обернувся і зауважив, як збуджено переливаються очі Левка, поки він крадькома стежить за тим, куди далі посуне Джейсон. Очі людини, що нічим не переймається, не можуть так світитися.

— Джейсоне, — крізь шум «Мі-17» долинув рипучий голос Рода Холмґрена, — треба з цим щось робити.

Джейсон звів голову. Род показував на середній барак, крізь дах якого ліз чорний дим. Швидко оцінивши ситуацію, чоловік прийняв рішення:

— Лу, лишаєшся тут і прикриваєш нас. Роде, бігом за мною.

Вони кинулись до дерев’яного ящика з вогнегасниками, що стояв поруч з генератором «JCB G500QX». У ящику були чотири вогнегасники, досить потужні, щоб загасити тритисячолітровий дизельний бак генератора, якби той загорівся. Схопивши по одному, Род і Джейсон ввірвались у барак. За п’ять кроків від входу висилася грандіозна (аж до стелі) купа палаючих матраців. Хтось постягував матраци з двоярусних ліжок, наскладав з них піраміду і підпалив. Поблизу кучугури ницьма лежав індіанець.

Від жару тріскалися губи і здавалося, що займеться волосся. Мружачись і покашлюючи, чоловіки пішли на полум’я. Густі білі струмини полетіли на червонясті язики. Вогнегасники, заллявши добряче обвуглену матрацну конструкцію піною, за лічені секунди збили вогонь. Пригорілі матраци ображено шипіли, барак наповнився сизим димом.

Тручи висохлі очі й кашляючи так, наче збирались вихаркнути легені, Род і Джейсон вибрались надвір. Род Холмґрен зиркнув нагору і побачив, що дах усе ще палає. Не чекаючи, поки бос прийде до тями, стрілець помчав за третім вогнегасником. Кинув його на траву біля першого, не підпаленого барака, заскочив усередину і заходився виштовхувати назовні одне з ліжок. Джейсон секунд п’ять здивовано спостерігав за Родом, а тоді, второпавши, що й до чого, взявся допомагати. Разом вони витягли двоповерхове ліжко і підставили його до стіни палаючої будівлі, трохи віддалік від місця, де, апетитно хрумкаючи й потріскуючи, вогонь поглинав дах. Род Холмґрен виліз на покрівлю і загасив полум’я піною. Одного вогнегасника вистачило, проте для певності стрілець приволік четвертий, вдруге видерся на дах і залив усе піною.